1.Оцінка ефективності товарних стратегій фірми.

2.Інвестиційні можливості в процесі планування прибули.

3.Оцінка цінових стратегій підприємства.

4.Структура діяльності підприємства, його диверсифікація і спеціалізація.

5.Портфельний аналіз в системі ухвалення рішень про перспективи збільшення підприємницького потенціалу

1.Оцінка ефективності товарних стратегій фірми

Сфера діяльності підприємства називається Стратегічною зоною господарювання (СЗХ).

Мета аналізу СЗХ полягає в оцінці перспектив розвитку, стабільності, місткості ринку, перспектив технології, норми прибули. Необхідно використовувати такі параметри:

1.Перспективи зростання (оцінюються темпи зростання даного сектора економіки, приріст чисельності споживачів даного сектора, динаміка географічного розширення ринків, ступінь старіння продукції, державне регулювання, сприятливі і несприятливі чинники зростання рентабельності).

2.Перспективи рентабельності (среднеотрасльовой рівень рентабельності, витрати, необхідні для виходу на товарний ринок, тривалість життєвих циклів продуктів).

3.Очікуваний рівень нестабільності, при якому перспективи втрачають визначеність і можуть змінюватися, визначаються: коливанням рентабельності, коливанням об'ємів продажів, цін.

Мал. 9. Процедура оцінки привабливості СЗХ

4.Головні чинники успішної конкуренції на ринку. Для аналізу цієї групи параметрів використовуються: дані про державне регулювання конкуренції, державне регулювання виробництва, агресивності провідних конкурентів, конкурентоспроможності зарубіжних фірм, інтенсивності реклами, післяпродажне обслуговування, виробничі можливості, систему управління.

Після визначення СЗХ в структурі управління підприємства формуються стратегічні господарські підрозділи.

1.Оцінка привабливості починається із загального аналізу і прогнозу. Для прогнозу використовують:

- Методи сценаріїв (сценарієм називаються формалізований опис найвірогіднішої послідовності взаємозалежних подій і їх наслідків, які відображають реалізацію певної програми або стратегії) Майбутнього розвитку;

- метод «Дельфі» (розроблений в американській корпорації «Ренд»)

Процес прогнозування складається з декількох етапів.

1.На першому формується група незалежних експертів з числа провідних фахівців в даній галузі. Кожному експерту пропонують зробити прогноз щодо майбутніх змін в конкретній сфері науки і техніка. Після отримання експертних оцінок проводиться їх узагальнення, і результати повертають експертам, експерти продовжують давати оцінку майбутнього стану виходячи з узагальнювальних даних. Цей процес повторюється, поки оцінки не співпадуть. Одержані результати з урахуванням рішень замовника вважають найвірогіднішим прогнозом.

2.Другий етап полягає у встановленні ступеня впливу найважливіших тенденцій і подій на стан ринку у відповідних СЗХ. Оцінка майбутньої нестабільності може виявлятися як через сприятливі, так і через несприятливі тенденції і випадкові дії.

3.На третьому етапі здійснюється кількісна оцінка зміни чинників, які визначають перспективи зростання в найближчий і віддалений час. Для цього використовується таблиця бальної оцінки найважливіших чинників зростання.

По кожному параметру виставляється оцінка, яка відповідає характеру і розмірам майбутніх змін.

Відповідним чином оцінюється виникнення несприятливих і сприятливих чинників для зростання (рентабельності) підприємства в даній СЗХ.

Оцінка змін в прогнозованому зростанні

4. Передбачає оцінку перспектив рентабельності для СГП підприємства з урахуванням його маркетингових переваг тиску конкурентів.

5. Загальна оцінка привабливості даної СЗХ з урахуванням можливостей СГП підприємства розраховується по формулі:

Привабливість СЗХ=А1*Ст+А2*Р+А3*О-А4*Т;

Де Ст - загальна оцінка змін в перспективі зростання;

Р - загальна оцінка змін в перспективі рентабельності;

О - загальна оцінка впливу сприятливих чинників;

Т - загальна оцінка впливу несприятливих чинників;

А1, А2, А3, А4 - коефіцієнти, встановлені експертами, які показують ваговитість впливу кожного чинника і в сумі складають 1,0.

2.Інвестиційні можливості в процесі планування прибули

Процес планування прибутку є першим етапом оцінки маркетингового потенціалу. При цьому рекомендується враховувати ряд чинників:

1. Можливість коливання ціни реалізації продукції як в одну, так і в іншу сторону.

2. Зміна прямих змінних витрат Підприємства під впливом численних причин, наприклад, при зміні цін на використовувану сировину, матеріали, енергію, устаткування, витрат на зарплату основних виробничих працівників.

3. Можливості зміни умовно-постійних витрат, які можуть бути направлені на удосконалення системи управління Підприємством і окремими його підрозділами, організаційної і виробничої структур.

4. Модернізація виробництва, його розвиток, розширення і удосконалення. Все це може бути реалізовано за допомогою реконструкції Підприємства, його технічного переоснащення.

5. Можливий облік структурних зрушень продукції, зняття з виробництва застарілих, безперспективних видів продукції і освоєння нових видів.

6. Можлива зміна виробничої програми, яку слід оцінювати з позицій наявних обмежень, зокрема по допустимій ефективності капітальних вкладень.

7. Існуючу дискретність виробництва, його багатономенклатурний, багатоасортиментний характер.

Процес планування прибутку включає 6 етапів:

1- Формування вхідної інформації.

2- Визначення самого прибутку і найважливіших економічних і фінансових показників діяльності підприємства.

3- Аналіз одержаної інформації щодо прийнятого варіанту.

4- Аналіз рентабельності виробництва по видах продукції для визначення резервів у напрямі підвищення прибули.

5- Внесення змін в техніку і технологію, організацію виробництва і управління по видах продукції з метою підвищення прибули.

6- Ухвалення рішень і розрахунок всієї інформації з видів продукції і узагальненої інформації по підприємству в цілому.

3.Оцінка цінових стратегій підприємства

Існують дві методологічні схеми:

1.Витратне ціноутворення - в основу якого закладені майбутні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

2.Ринкове ціноутворення - при якому, ціна формується під впливом попиту і пропозиції товарів на ринку.

Витратне ціноутворення широко використовується фірмами за відсутності істотної конкуренції з боку інших підприємств, які виготовляють товар аналогічного призначення.

Ніші ринку, де може успішно використовуватися витратне ціноутворення: виробництво і продаж товарів монополіями (монопольний ринок); часткове виробництво і продаж товарів в умовах олігопольного ринку (особливо за умови діючих фірм між собою про проведення єдиної загальної цінової політики); виробництво товарів з урахуванням замовлень споживачів (формування портфеля замовлень на основі договірних цін); значний дефіцит продукції і не задоволеність попиту на неї; локально ізольована ніша (відсутність транспортних зв'язків).

Визначення ціни товару витратним методом здійснюється по формулі:

Ц = З + П= З + РС = З (1+Р);

Де Ц - ціна одиниці товару, виробництво якого буде здійснюється в новому підприємницькому проекті;

С- собівартість одиниці продукції після освоєння виробничої потужності майбутнього підприємства;

П- плановий прибуток на одиницю продукції після освоєння виробничої потужності підприємства.

Формула визначення планового прибутку:

П= Р – З;

Де Р - планова рентабельність виробництва продукції після освоєння виробничої потужності підприємства (у частках одиниці).

Собівартість продукції можна визначити:

С= Спер +Спост/N;

Де Спер - змінні витрати на одиницю товарної продукції;

Спост – условно-постоянни витрати в абсолютному виразі за рік;

N- плановий річний об'єм виробленої товарної продукції.

Розрахунки техніко-економічних і фінансових

Показників нового продукту

У ринковому ціноутворенні головний прінцип - співвідношення попиту і пропозиції товарів. Ринкове ціноутворення доцільно використовувати при умові: конкуренція; при монополістичній конкуренції; частково в умовах олігополістічеського ринку (коли немає таємної змови); коли відсутнє витратне ціноутворення.

Ціна товару визначається по формулі:

Ц= 1+Кэц+Нф-вс;

Де Нф - значення комплексного показника, який враховує дію всіх нецінових чинників;

Кец - коефіцієнт еластичності попиту товару від його ціни;

вс - коефіцієнт сукупного попиту на товар, який враховує дію всіх чинників і вплив сукупної пропозиції всіх товаровиробників.

Вс= а+аф,

Де а – коефіцієнт зміни пропозиції конкурентними фірмами в аналізірованном періоді в порівнянні з базовим;

аф – частка фірми, яка входить в галузь з своїм товаром в аналізірованном періоді, щодо величини базової сукупної пропозиції.

Нф= Кед(Д-1)+Кэв(dв-1)+Кэс(dс-1)+Кэк(Iк-1)

Де Д - коефіцієнт зміни доходу споживачів товару порівняно з базовим періодом;

dв - коефіцієнт зміни ціни взаємозамінного товару;

dс - коефіцієнт зміни ціни взаимодоповнюючого товару;

Iк- індекс зміни якості товару порівняно з базовим періодом;

Кед, Кев, Кес, Кек - коефіцієнти еластичності попиту на товари відповідно від доходу споживачів, ціни взаємозамінного товару, взаимодоповнюючого товару, зміни якості товару.

4.Структура діяльності підприємства, його диверсифікація і спеціалізація

Структура діяльності компанії визначається різноманітністю видів діяльності і їх часток в загальному результаті діяльності.

Диверсифікація – розширення різноманітності.

Спеціалізація – звуження разнообразій.

Рівень диверсифікації і спеціалізації діяльності підприємства може оцінюватися шириною асортименту, тобто кількістю найменувань продукції.

Рівень спеціалізації

Кс=1/В,

Де В – ширина асортименту продукції.

Рівень диверсифікації

Кd = (B-1)/B = 1-Kc.

Зміна рівнів спеціалізації і диверсифікації виробництва залежно від ширини асортименту.

Мал. 10. Зміна рівнів спеціалізації і диверсифікації виробництва залежно від ширини асортименту

Диверсифікація досягається: включенням до складу компанії підприємств різної наочної і технологічної спеціалізації; комбінуванням спеціалізованих виробництв в рамках підприємств-комбінатів; додаванням властивостей гнучкості технологічним системам і оргструктурам, а також фахівцям і менеджерам; розвитком різних видів діяльності на базі передової технології, якою володіє компанія.

5.Портфельний аналіз в системі ухвалення рішень про перспективи збільшення підприємницького потенціалу

Портфельний аналіз - інструмент, за допомогою якого підприємство оцінює свою господарську діяльність з метою вкладення засобів в найбільш прибуткові і перспективні напрями і припинення оцінки скороченням інвестицій в неефективні проекти.

Основним прийомом портфельного аналізу є споруда двомірних матриць, за допомогою яких бізнес-одиниці або окремі продукти дорівнюють між собою по таких критеріях як темпи зростання продажів, стадія життєвого циклу, частка ринку. У двомірних матрицях по одній осі фіксуються значення внутрішні можливості фірми, по іншій - зовнішні.

Портфельний аналіз дає можливість вирішити такі завдання: погоджувати бізнес-стратегії різних виробничих підрозділів підприємства; розподіляти ресурси між підрозділами; аналізувати портфельний баланс; обгрунтовувати напрями реструктуризації підприємства.

Етапи портфельного аналізу:

1.Види діяльності підприємства розбиваються на стратегічні одиниці.

2.Определ-ся відносна конкурентоспроможність і перспективи розвитку відповідних ринків.

3.Розробляється стратегія бізнес-одиниць.

4.Дається порівняльний аналіз бізнес-стратегії з виявленням потреб в ресурсах і формується єдина стратегія фірми.

Метод портфельного аналізу на основі матриці «Мак-Кензі» (екрану бізнесу) передбачається аналіз ринків на основі двох чинників: привабливості галузі, конкурентоспроможності підприємства.

Для побудови матриці необхідно виконати такі етапи:

1.Оцінити привабливість галузі На основі вибору ключових чинників успіху даного галузевого ринку

Оцінка галузі

Кожен чинник одержує ваговитість, яка відображає його значення для досягнення стратегічних цілей фірми.

Оцінка ринку по кожному чиннику здійснюється експертно від одиниці - низька привабливість, до пяті - висока.

Одержана зважена оцінка – 3,55 свідчить про слабку привабливість галузі для даного підприємства і не впливає на вибір стратегії поведінки на даному ринку.

2.Оцінити конкурентоспроможність підприємства(«силу» бізнесу) на основі чинників, найвагоміших для посилення конкурентних позицій підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства

Конкурентні позиції самого підприємства оцінюються як високі - 3,65

3.Дані всіх стратегічних одиниць, ранжируваних на етапах 1 і 2, виносяться в матрицю

Позиція бізнес-одиниці

Проаналізована в таблицях стратегічна одиниця бізнесу має в матриці позиції, які дозволяють підприємству здійснювати стратегію агресивного зростання (інвестування в стратегічну одиницю з метою утримання зайнятої позиції).