Предмет і основні категорії філософії.

Основні теми філософських роздумів: буття та свідомість, світ та людина, минуле та майбутнє.

«Софійний» та «епістемний» спосіб філософствування. Софійний від слова софія – мудрість. Т ут філософія предстає як художньо-світоглядна форма мислення, постає не як строга теорія, а скоріше як спосіб міркування і форма міркування над життєво важливими питаннями. Така форма була поширена на Сході. На заході бере своє походження від Сократа. Був властивий українській традиції філософствування, зокрема вченню Сковороди – не наукові трактати, а поетичні твори. Поема Лукреція Кара “Про природу речей”, “Діалоги” Платона. Епістемний – знання – саме в цій формі філософія постає як наука наук, як теоритична форма світогляду у виляді строго визначених теорій, понять, способів мислення та обгрунтування. Ця форма більш характерна саме для західної парадигми. В більш зрілому вигляді – Платон, Аристостель. Була панівною у західній філософії аж до ХХ століття. Найбільш зріле – Гегель та нісецька класична філософія.

Підрозділи філософського знання.

Онтологія – вчення про буття. Типи онтології в залежності від того як уявляється початок буття. Монізм – матеріалістичний (матеріалізм) об’єктивний ідеалізм (який існує не залежно від людини і поза її світом), суб’єктивний ідеалізм (сама людська свідомість розглядається як першопочаток буття). Дуалізм – буття має два рівноцінні початки матеріальний і ідеальний. Аристотель вчення про матерію і форму, Декарт. Плюралізм – множина рівноцінних початків. Перші філософи На сході вчення про п’ять першопочатків. В новоєвропейскій – Лейбніц – кожна річ одиниця бутя, духовний атом, монада.

Гносеологія – вчення про пізнання. Оптимізм – світ як такий можна пізнати. Агностицизм – світ як такий пізнати не можна він сам по собі. Юнг, Кант. Скептицизм – слід утримуватись від остаточної відповіді.

Антропологія – вчення про людину.

Логіка – вчення про прила і принципи вірного мислення. Основи формальної логіки були закладені Аристотелем.

Соціальна філософія вчення про суспільство.

Етика – вчення про мораль і принципи людського співіснування.

Естетика – вчення про прекрасне.

Історія філософії.

Філософія історії, релігії, права. культури, науки.

Філософське мислення як принципово плюральне, толерантне та діалогічне.

Практика як вияв суб’єкт-об’єктного відношення. Суб’єкт-об’єктне відношення як відношення пізнання до загальних закономірностей реального світу, відношення, яке є предметом філософії. Проблема пізнаваності світу, законів його розвитку та існування.

Основні методи філосфського мислення - діалектика та метафізика.

Діалектика – (грец. мистецтво вести бесіду) такий спосіб мислення і таке розуміння світу в якому все бачиться у єдності протилежних боків у взаємозвязках і розвитку, принцип системності. Зароджується в Давній Греції Геракліт, софісти, в епоу Відродження Микола Кузанський. Набільш видатний діалектик – Гегель.

Метафізика – не враховує принцип розвитку, взаємозвязки і однобічний спосіб та закоснілий способ мислення. Панувала до 18-го століття. Панувала, тому що мислення повинно виявити стан речей, окремі боки предметів і тільки потім може розкрити взаємозвязки.

Матеріалізм, ідеалізм та дуалізм. Суб’ктивний і об’єктивний ідеалізм як дві основні форми ідеалістичної філософії. Наявність у філософії великого розмаїття напрямків як показник її дійсного розвитку і як істотна риса відкритого суспільства. Філософія і глобальні проблеми сучасності. Причини незавершеності цього процесу в Єгипті і Вавілонії. Перші філософські школи в Стародавньому Китаї, Стародавній Індії і Стародавній Греції. Філософія як продукт сус-пільно-історичного розвитку. Головні етапи розвит-ку філософії та її історичні типи. Філософія як світоглядне забезпечення процесу суспільного поступу людства.

Світова філософія і національні філософії. Специфіка філософії. Вона несе на собі відбиток особи філософа і того соціо-культурного контексту в якому він жив і творив. Філософія з точки зору проблем відрізняється від науки – нема китайської алгебри... Філософія завжди несе на собі відбиток культури тому що сама є неваідривним елементом культури. Більша аналогія з літературою. Кожний літератор є сином свого народу, але видатний літератор стає цікавим і іншим народам. Так само і філософ, він універслаьним чином осмислює питання і якщо це видатний філософ – його творчість впливає на всю світову філософію.

Головні представники перших філософських шкіл у Стародавньому Китаї, Стародавній Індії і Стародавній Греції.

Східна і західна парадигми в філософії. На Сході зароджується раніше, існувала у вигляді префілософії і зливалася з практичною і моральною системою в Китаї, і релігійно-міфологічною свідомістю в Індії. Тому більше відчуває вплив міфології та релігії, панує соціально-практична проблематика. Недостатньо систематизована і теоретично оформлена. Специфика мови і слабкий розвиток наукового знання. Своєрідне розуміння смислу життя і шляхів досягнення щастя. Грецька більш як теоретична, як наука і більш властивий діяльнісний активізм, можливість перетворення світу. Споглядання, відстороненість від земних справ, самовдосконалення, перетворення себе.

На Заході – претворення світу