Стратегія розвитку інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України до 2015 року розроблена фахівцями Міністерства

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Мета і задачі стратегії

1.1.  Загальна мета.

1.2.  Пріоритетні задачі.

1.3.  Відповідність основним законам.

1.4.  Очікувані результати.

1.5.  Терміни реалізації.

Розділ 2. Інформаційний простір, основні суб'єкти та інформаційні потоки аграрного сектору України.

2.1 Інформаційна політика міністерств і відомств.

2.2 Освітні заклади та наукові установи.

2.3 Інформаційні центри, бібліотеки та засоби масової інформації.

2.4 Приватний сектор, сільськогосподарські виробники та товарні біржі.

2.5 Громадські організації, асоціації та об’єднання фермерів.

2.6 Галузеві асоціації

2.7 Структури сільськогосподарського дорадництва, консалтингу та комерційні інформаційні організації.

2.8  Органи місцевого самоврядування та сільське населення.

2.9  Загальні висновки.

Розділ 3. Принципи функціонування та сфера впливу стратегії

3.1.  Принципи функціонування.

3.2.  Інтеграція інформаційних потоків.

3.3.  Інтеграція у світове інформаційне середовище.

3.4.  Інформаційні потреби цільових груп користувачів.

3.5.  Інформаційна інфраструктура.

Розділ 4. Національна система сільськогосподарської інформації і знань.

4.1.  Методологія побудови.

4.2.  Структура системи.

4.3.  Принципи взаємодії різних груп учасників.

4.4.  Використання методологій та інструментарію.

4.5.  Управління інформацією.

4.6.  Фінансове забезпечення.

4.7.  Нормативно-правове та організаційне забезпечення.

Розділ 5. Реалізація стратегії.

5.1.  Механізм реалізації.

5.2.  Планування й оцінка проектів.

5.3.  Кадрове забезпечення, навчання і підвищення кваліфікації.

5.4.  Роз'яснення і просування ідеї необхідності реалізації стратегії.

5.5.  Контроль ефективності реалізації стратегії.

5.6.  Уточнення і оновлення положень стратегії.

5.7.  Створення навчально-аналітичного центру інформаційного забезпечення АПК.

Абревіатури

АПК– агропромисловий комплекс України,

ІКМ – інформаційно-комунікаційний менеджмент,

ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології,

МАПУ – Міністерство аграрної політики України

НАНУ – Національна академія наук України

НАУУ – Національний аграрний університет України,

НССІЗ – Національна система сільськогосподарської інформації і знань,

ООН – Організація Об’єднаних Націй

УААН – Українська академія аграрних наук

УКРІНТЕІ – Український інститут науково-технічної та економічної інформації,

ФАО – Організація з питань продовольства та сільського господарства ООН.

Вступ

Аграрний сектор України є одним з найважливіших секторів економіки країни, у тому числі в питаннях зайнятості населення, має великий потенціал, однак потребує докорінного реформування через його невисоку конкуренто­спро­можність.

Покращення інформаційного забезпечення може відігравати вирішальну роль для забезпечення високої ефективності таких реформ. Таким чином, передумовою ефективного реформування аграрного сектору економіки України є покращення створення, аналізу та використання аграрної інформації та даних.

Інтеграція аграрного сектору економіки України в європейський і світовий економічний простір потребує переходу на міжнародні стандарти, а також налагодження зв’язків та співпраці між міжнародними та вітчизняними інформаційними центрами в частині обміну ринковою, науковою та технічною інформацією.

Сільськогосподарським товаровиробникам необхідно чітко орієнтуватися в законодавчому полі, прогнозних показниках виробництва і збуту, географії цін на продукцію та ресурси з тим, щоб визначити стратегію розвитку господарства, впроваджувати і використовувати нові технології, тактично правильно будувати виробничі, заготівельно-збутові і фінансові взаємовідносини.

Органам державної влади необхідна надійна інформація для більш якісного державного планування та управління, а також для моніторингу результатів своєї діяльності та стану виконання державних програм. Механізми здійснення такого моніторингу мають бути покращенні шляхом покращення якості інформації та систем, які забезпечують управління такою інформацією та аналіз зібраних даних. Деякі університети та науково-дослідні інститути мають непогане обладнання та досвідчених спеціалістів, однак ці знання та можливості використовується переважно для комунікації всередині закладів, а не для комунікацій з іншими установами.

Таким чином, як внутрішні, так і зовнішні чинники вимагають невідкладного рефор­му­вання системи інформаційного забезпечення аграрного сектору України. Існуючий стан інформаційного забезпечення аграрного сектору, розвиток якого певним чином обмежується невеликими бюджетними видатками, не відповідає сучасним потребам суб’єктів господарювання, державних органів та сільського населення України.

Розділ 1. Мета і задачі стратегії

1.1. Загальна мета

Загальною метою стратегії є розвиток та покращення аграрного сектору України з врахуванням наступних концептуальних засад:

- удосконалення інформаційного забезпечення сільського населення та АПК України повинно бути одним з головних пріоритетів державної аграрної та інформаційної політики;

- інформатизація аграрного сектору є необхідною складовою аграрної і адміністративної реформ в Україні, і без робіт по удосконаленню інформаційної системи аграрного сектора цілі цих реформ не будуть досягнуті;

- інформаційна система аграрного сектора є невід’ємною частиною інформаційного середовища України, і тому основні концептуальні підходи мають співвідноситися з підходами, опрацьованими в завданнях Національної програми інформатизації;

Головною метою Стратегії розвитку інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України є створення необхідних передумов для формування і розвитку аграрного інформаційного простору, які б могли задовольнити інформаційні потреби сільського населення, виробників та переробників сільсько­госпо­дарської продукції, підтримуючих АПК галузей, органів державної влади та неурядових організацій, установ аграрної освіти і науки, а також всіх інших учасників аграрного сектору України або інших сторін, що пов’язані з ним (у тому числі різних груп споживачів продукції) на проголошених ООН принципах для забезпечення сталого аграрного розвитку та інтеграції аграрного сектора України в світовий економічний простір.

Основою досягнення цієї мети є створення Національної системи сільсько­господарської інформації і знань (НССІЗ) зі створенням умов, засобів та технологій для підтримки сталого розвитку сільських територій, підвищення якості життя сільського населення, сталого розвитку сільськогосподарського виробництва і розширення можливостей учасників аграрного ринку України.

1.2 Пріоритетні задачі

1.  Створити інтегровану геоінформаційну та прогнозно-аналітичну систему аграрного сектору України на основі моніторингу соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва, аграрного ринку та екології сільських територій для інформаційного забезпечення центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наукових і освітніх установ, приватного сектору, сільськогосподарських виробників, аграрних неурядових організацій та асоціацій, дорадчих служб та сільського населення.

2.  Створити умови для вільного доступу до некомерційної сільськогосподарської інформації та знань, у томи числі таких, що створюються за державної підтримки, а також сприяти налагодженню комерційного поширення сільсько­господарських знань і інформації на базі поглиблення інтеграції інтелектуальних та інформа­ційних ресурсів аграрних наукових установ, освітніх закладів, дорадчих служб, а також інших учасників аграрного сектору України.

3.  Забезпечити створення та розвиток комунікаційних мереж для доступу сільського населення до високоякісної та неупередженої інформації та знань навчального, виробничо-технологічного та нормативно-правового характеру, які також мають бути адаптованими або допрацьованими з метою задоволення специфічних потреб різних груп їх споживачів (особливу увагу необхідно приділити невеликим та середнім аграрним підприємствам).

4.  Забезпечити двосторонній обмін інформацією між вітчизняними та міжнародними науковими, освітніми та інформаційними аграрними центрами через навчання, покращення організаційного та технічного забезпечення.

5.  Удосконалити діяльність наукових сільськогосподарських бібліотек України на основі впровадження новітніх інформаційних технологій.

6.  Створити можливості для колективного використання комп'ютерного програмного забезпечення з метою покращення роботи з інформацією виробничого, ринкового, навчального та дослідницького характеру.

7.  Створити аграрну електронну торгівельно-маркетингову систему для інформаційного забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції та постачання ресурсів.

8.  Вдосконалити систему підготовки фахівців з методів визначення інформаційних потреб, інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційно-комунікаційного менеджменту в агропромисловому комплексі.

9.  Забезпечити відповідні аналітичні можливості та навчальні заходи для покращення управління збором даних, аналізом інформації, створенням прогнозів та наданням консультацій зі стратегічних питань.

1.3 Відповідність основним законам

Стратегія інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України розробляється у відповідності до основних положень Закону України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” (№75/98 від 04.02.1998) та Закону України “Про національну програму інформатизації” (№74/98 від 04.02.1998).

1.4 Очікувані результати

Реалізація Стратегії інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України дозволить:

В соціально-політичному аспекті

-  створити необхідні умови для доступу сільського населення до інформації щодо законодавства, стану та подальшого розвитку місцевості, діяльності регіональних органів самоврядування, умов життя (освіта, охорона здоров’я, охорона довкілля тощо) та знань про новітні досягнення агропромислової науки і виробництва;

-  забезпечити можливість взаємодії органів місцевого, регіонального й центрального управління та подолати відомчі інформаційні бар’єри;

-  здійснювати моніторинг стану навколишнього середовища як в межах окремих об'єктів, так і регіонів з метою оперативного управління екологічним станом регіонів й оповіщенням про екологічну, епідеміологічну та радіаційну небезпеку;

В економічному аспекті

- Задовольнити попит АПК і сільського населення в інформації і порадах законодавчого, економічного, технологічного і соціального характеру;

-  удосконалювати управління й підвищити ефективність прийняття рішень на основі використання достовірної інформації, прогнозування та моделювання;

В науково-технічному аспекті

-  підтримувати орієнтацію наукового та технологічного розвитку сільського господарства на ринкові потреби шляхом покращення зв’язків між сільськогосподарськими товаровиробниками, дорадницькими службами та науковими установами;

-  підвищити ефективність використання інформації, особливо на цифрових носіях;

-  забезпечити інтеграцію у світовий інформаційний простір;

В цілому

-  покращити системи оцінки та моніторингу інформаційних потреб різних груп учасників аграрного сектору України;

-  підвищити рівень знань з ІКТ та ІКМ;

-  підвищити рівень аналітичного забезпечення сільського господарства;

-  покращити доступ до існуючої аграрної інформації;

-  покращити генерування нової агрfної інформації;

-  покращити системи аналізу даних і інформації та обміну знаннями;

-  забезпечити стале фінансування для аграрної інформації;

-  гармонізувати законодавчі вимоги до аграрної інформації.

1.5 Терміни реалізації.

Стратегія інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України розробляється на період до 2015 року.

Розділ 2. Інформаційний простір, основні суб'єкти та інформаційні потоки аграрного сектору України

2.1. Інформаційна політика міністерств і відомств

Головним органом у системі виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері агропромислового виробництва є Міністерство аграрної політики України. Воно повинно забезпечувати, зокрема, проведення моніторингу, економічного аналізу рівня та динаміки цін на ринках продовольства, забезпечувати розвиток інфраструктури науково-консультаційних, інформаційних, правових та інших послуг, що надаються виробникам сільськогосподарської продукції та її споживачам, здійснювати заходи щодо розвитку ринкової інфраструктури в АПК.

Одним з основних джерел забезпечення суб’єктів аграрного ринку офіційною статистичною інформацією є Державний комітет статистики України. На даний час в Україні функціонує трирівнева система органів державної статистики. Відповідно і статистична інформація проходить і формується на кожному з цих рівнів.

Існуюча на сьогодні система державного статистичного обліку в галузі сільського господарства передбачає, що всі сільськогосподарські підприємства, незалежно від форм власності та господарювання, згідно з Законом України “Про державну статистику” (№26/14-XII від 17.09.1992), як мінімум один раз на рік, звітують про свою діяльність органам державної статистики. Крім того, щомісячно обстежуються близько 30 тисяч домогосподарств (0,5%) в 1842 сільських радах усіх регіонів країни, відібраних з урахуванням природно-сільськогосподарських особливос­тей регіонів та розмірів домо­господарств. Однак, при використанні цієї інформації необхідно мати на увазі, що результати цього вибіркового обсте­жен­ня, яке носить комплексний характер, репрезентативні лише починаючи з обласного рівня.

Держкомстат у межах своєї компетенції здійснює збір та розроблення статистичної інформації, яка може бути використана для характеристики аграрного сектору, з щомісячною, квартальною та річною періодичністю. Основним цільовим призначенням державної статистичної інформації є забезпечення інформаційної підтримки діяльності органів державної влади з метою прийняття ними відповідних виважених управлінських рішень. Враховуючи це, значна частина статистичної інформації носить макро­економічний характер.

Диверсифікація державної статистичної інформації, її аналіз та покращення доступу до неї можуть відігравати ключову роль в питанні покращення використання статистичної інформації в Україні.

2.2 Освітні заклади та наукові установи

В Україні діє розгалужена мережа аграрних вищих навчальних закладів, які мають великий досвід використання сучасних комп’ютерних технологій. Насичення вищих аграрних навчальних закладів України персональними комп’ютерами, досить широке впровадження сучасних інформаційних технологій в навчальний процес спричинило появу ряду проблем і питань відносно подальшого розвитку інформатизації аграрної освіти, які виходять за межі компетенції окремих навчальних закладів.

З іншого боку, використання новітніх інформаційних технологій в аграрних наукових установах, які вже накопичили величезну кількість даних та інформації, знаходиться на незадовільному рівні.

Новітні підходи щодо роботи з інформацією розроблені та впроваджені в Національному аграрному університеті України, де наукові інститути вбудовані в структуру університету таким чином, що забезпечується плідна співпраця між науковцями і педагогами та зв’язок з виробництвом. На основі поєднання наукових, навчальних та виробничих елементів системи, НАУУ опублікував Інтернет портал "Аграрний сектор України" (Www. agroua. net), який містить широкий спектр аграрних баз даних, систему аналізу інформації тощо.

2.3 Інформаційні центри, бібліотеки та засоби масової інформації

Головною національною міжгалузевою науково-методичною системою науково-технічної і економічної інформації в Україні виступає Український інститут науково-технічної і економічної інформації, який акумулює недруковану і друковану науково-технічну інформацію. Разом з галузевими системами науково-технічної інформації та науковими і науково-технічними бібліотеками він створює інформаційний простір з науково-технічної і економічної інформації в державі, а також є представником вітчизняної науково-технічної і економічної інформації в світовому інформаційному просторі. Як головний центр міждержавного обміну науково-технічною інформацією УКРІНТЕІ виконує функції національ­ного виділеного центру світових інформаційних систем ІНФОТЕРРА та AGRIS/CARIS FAO.

Проте, поки що більшість учасників аграрного сектору України не вважають УКРІНТЕІ життєздатним та потужним джерелом інформації, тому ця установа має бути посилена та відкрита для більш широкого кола учасників з метою більш ефективного використання вже накопиченої інформації.

В Україні діє мережа з 273 бібліотечних закладів сільськогосподарського профілю, яку очолює Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН, яка має статус науково-дослідної установи. Книжкові колекції зазначених бібліотек разом нараховують близько 19 млн. облікових одиниць. Однак ефективне оновлення бібліотечної системи не здійснювалось протягом останніх 10-15 років і використання бібліотечними установами інформації в цифровому вигляді поки не розвинуте. Це є однією з причин того, чому існуючі зараз бібліотеки та інформаційні центри не задовольняють інформаційні потреби користувачів їх послуг.

В Україні існує низка спеціалізованих журналів, газет та телевізійних та радіо програм, що висвітлюють питання, пов’язані з аграрним сектором. Вони можуть відігравати важливу роль в поширенні інформації та сприяти створенню механізмів оберненого зв’язку для забезпечення двосторонньої комунікації.

2.4 Приватний сектор, сільськогосподарські виробники та товарні біржі

В колишніх сільськогосподарських підприємствах спеціалісти з різних галузей виробництва організовували впровадження новітніх технологій та передового досвіду за потужної підтримки держави. Діяльність цих спеціалістів підтримувалась системою підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. В нових умовах ефективність цієї системи є низькою та продовжує погіршуватися.

Окрім цього, сільськогосподарські виробники потребують інформацію про стан ринків, кредитування та державне регулювання для того, щоб пристосуватися до ринкової економіки.

У зв’язку з цим, необхідно розробити систему постачання інформації та знань щодо технологій, ринків, а також кредитування та державного регулювання сільськогосподарським виробникам. Це особливо важливо для малих та середніх сільськогосподарських підприємств, які не мають достатніх ресурсів, щоб задовольнити свої інформаційні потреби.

Важливо також відмітити, що приватні сільськогосподарські виробники можуть бути важливим джерелом "неформальних" знань для інших виробників, державних службовців, працівників дорадчих органів та науковців. Мають бути розроблені інформаційні та комунікаційні системи для обміну між неформальними знаннями між сільгоспвиробниками, а також між неформальними та формальними джерелами знань та інформації (наприклад, між фермерами, дорадниками, науковцями та представниками органів державної влади).

Незважаючи на те, що біржовий ринок в Україні поки що не розвинутий, ця група учасників ринку має гарний потенціал для збирання та розповсюдження великих обсягів інформації. Створення ф’ючерсних бірж може збільшити наявність своєчасної та надійної ринкової інформації.

2.5 Громадські організації, асоціації та об’єднання фермерів

Роль громадських організації та асоціацій сільськогосподарських виробників у питаннях інформаційного забезпечення постійно зростає. Деякі асоціації, наприклад Асоціація фермерів та приватних землевласників України, проводять велику роботу у цьому напряму. Однак головною проблемою залишається стале функціонування таких організацій, так як більшість ініціатив у цьому напрямку залежать від фінансування з боку донорських організацій, при цьому їх реалізація часто припиняється, коли закінчується фінансування із зовнішніх джерел. Тим не менш, деякі з таких організацій є дуже потужними в частині лобіювання інтересів сільськогосподарських структур.

2.6 Галузеві асоціації

Створені в Україні галузеві асоціації (зокрема “Укрмолоко”, “Укрм’ясо”, “Укрцукор”, “Українська Зернова Асоціація”, “Укроліяпром”, тощо) мають досить розвинуті інформаційні системи для поширення галузевої інформації своїм членам та громадськості з використанням сучасних інформаційних технологій.

Проте тут переважає галузевий принцип і порівняно невелика інтеграція в інформаційний простір щодо інших галузей агропромислового виробництва.

2.7 Структури сільськогосподарського дорадництва, консалтингу та комерційні інформаційні організації

Сільськогосподарські дорадчі служби, зокрема Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України, консалтингові компанії та комерційні інформаційні організації мають відігравати провідну роль в розробці ефективної системи обміну інформацію та знаннями.

Однак, держава недостатньо підтримує такі організації, при цьому співробітництва між такими організаціями та державними установами є на незадовільному рівні. Необхідно зазначити, що комерційні структури є дуже активними учасниками аграного інформаційного простору України та продукують великі обсяги інформації.

Проте, така інформація поширюється не на безкоштовній основі і є доступною тільки для великих сільськогосподарських підприємств та потужних торгівельних компаній.

2.8 Органи місцевого самоврядування та сільське населення.

Через низький рівень розвитку інфраструктури та недостатнє фінансування сільське населення знаходиться в так званому стані інформаційного "голоду". Відсутність або дуже низька якість доступу сільського населення та органів місцевого самоврядування до існуючих комунікаційних каналів робить неможливим ефективне використання інформаційних ресурсів. Частина сільського населення є фактично ізольованою від сучасного інформаційного простору, а їх інформаційні потреби залишають незадоволеними.

Тому, надання своєчасної, точної, надійної та зрозумілої по змісту та формі інформації сільському населенню та органам місцевого самоврядування через розвиток інформаційних та комунікаційних систем має стати пріоритетом для всіх відповідних державних програм та ініціатив.

2.9. Загальні висновки

Основні недоліки існуючих інформаційних систем агропромислового комплексу є наступними.

·  Застарілі технології збору, систематизації, обробки та поширення інформації, що не дозволяють забезпечити її оперативність та надійність.

·  Велика частка інформації низької якості, яка є застарілою або неструктурованою.

·  Обмеженість технічних можливостей доступу до національних та світових інформаційних ресурсів у мешканців сільських територій.

·  Відсутність механізмів зворотного зв'язку від сільського населення до центральних органів державної влади, наукових інституцій тощо.

·  Нестача комплексних інформаційних ресурсів ринкового призначення та відсутність механізмів їх оновлення.

·  Відсутність ефективного спрямування існуючих інформаційних потоків на обслуговування сільського населення та аграрних підприємств.

·  Непристосованість інформації до потреб сільського населення та сільськогосподарських виробників.

·  Слабкий обмін інформації між міжнародними та національними інформаційними центрами.

·  Співпраця між установами обмежена бюрократичними бар’єрами.

·  Недостатня співпраця з міжнародними організаціями та інституціями.

·  У державній аграрній статистиці переважають макроекономічні показники.

·  Недосконалі механізми формування та поширення відомчої інформації.

·  Нестача централізованих структурованих інформаційних ресурсів з вільним доступом, які відкриті широкому колу користувачів.

·  Плинність кадрів.

·  Обмежені фінансові ресурси.

·  Відсутність державної підтримки сільськогосподарського дорадництва.

·  Національні законодавчі акти та стандарти не гармонізовані з міжнародними.

·  Відсутність достовірних картографічних матеріалів.

Разом з тим у інформаційному забезпеченні аграрного сектору є також наступні позитиви:

·  Наявність розвинутої інфраструктури державної аграрної статистики (інформація зберігається у цифровому вигляді та на паперових носіях).

·  Наявність ієрархічно побудованих організаційних структур (центр, область, район), які можуть забезпечити збір і обробку інформації, а також її поширення в зворотному напрямі.

·  Наявність висококваліфікованих спеціалістів з інформаційних технологій.

·  Наявність організаційних можливостей для навчання та перепідготовки спеціалістів з інформаційних технологій.

·  Накопичена науково-технічна інформація та створено бази даних.

·  Існують бази даних щодо сучасних сільськогосподарських технологій.

·  Існує розвинута науково-дослідна інфраструктура.

Розділ 3. Принципи функціонування та сфера впливу стратегії.

3.1 Принципи функціонування.

Провідним принципом та головним пріоритетом стратегії є створення інформаційного простору, який відповідатиме потребам та забезпечуватиме доступ до інформації для всіх груп учасників аграрного сектору України. Основні принципи функціонування стратегії наведені нижче:

Поєднання централізації (національні бази даних тощо) та децентралізації (розвиток інформаційних потоків на обласних та районних рівнях) інформаційних систем. Інтеграція новітніх і традиційних інформаційних та комунікаційних технологій при побудові інформаційних систем. Адаптація інформаційних систем до потреб різних груп користувачів (наука, освіта, приватний сектор, споживачі, сільське населення тощо). Стандартизація і уніфікація інформаційних систем на всіх рівнях з урахування регіональних та галузевих відмінностей. Забезпечення об’єктивних інформаційних потоків як знизу-вверх, так і в зворотному напрямку. Відповідність міжнародним інформаційним стандартам, методикам і ін­стру­мен­тарію. Розвиток ринків аграрної інформації та об’єктів інтелектуальної власності. Створення відчуття залучення до спільної роботи у основних груп учасників. Розвиток інформаційних систем на місцевому та регіональному рівнях з метою стабільного функціонування інформаційної системи на національному рівні. Необхідність інтегрування з традиційними засобами поширення інформації для реалізації зворотного зв’язку, незважаючи на провідну роль Інтернет технологій. Необхідність враховувати регіональні особливості (наприклад, для східних регіонів країна система може бути двомовною). Прозорість системи на інституційному та експертному рівнях. Чітке визначення відкритих та закритих інформаційних потоків. Використання єдиних стандартів на всіх рівнях та в усіх підсистемах. Сприяння атмосфері співпраці між різними групами учасників. Створення стимулів для співпраці між продуцентами інформації, її перетворювачами та поширювачами. Забезпечення функціонування механізмів зворотного зв’язку та можливостей адаптації системи. Планування формування та поширення інформації зацікавленими сторонами. Створення організаційних передумов та кадрового забезпечення для оптимального використання інформаційно-комунікаційних технологій. Застосування системного та програмно-цільового підходів при розробці проектів для реалізації стратегії.

3.2 Інтеграція інформаційних потоків

В зв’язку з тим, що метою стратегії є удосконалення інформаційного забезпечення сільського населення та АПК необхідно визначити основні предметні області інформаційних потоків, що будуть інтегруватися до системи інформаційного забезпечення. Основою визначення цієї предметної області є поняття «сільськогосподарська інформація» («сільськогосподарські знання»). До такої інформації відноситься не тільки область аграрної інформації, що стосується технологічних і організаційних процесів агропромислового виробництва, але й інформація зі споріднених галузей знань, а саме лісового, рибного, водного господарства, продовольства і харчування, охорони навколишнього середовища, кліматології, метеорології тощо. Ця інформація генерується, накопичується і розповсюджується в різних організаціях та міністерствах/відомствах.

Таким чином, одним з напрямів забезпечення цілісного функціонування системи інформаційного забезпечення є визначення:

·  тематичних предметних областей сільськогосподарської інформації;

·  кола генераторів та розповсюджувачів сільськогосподарської інформації;

·  методів та форм інтеграції інформаційних ресурсів в єдину систему;

·  методів доступу до та обміну сільськогосподарською інформацією, яка не буде інтегрована в єдину систему.

Прозорі та зрозумілі правила дозволять подолати комунікаційні бар’єри між різними організаціями та підтримати процес інтеграції інформаційних потоків.

3.3 Інтеграція у світове інформаційне середовище.

Головною проблемою інтеграції до світових аграрних інформаційних ресурсів в Україні є мовний бар’єр. Більшість експертів з питань сільського господарства не можуть спілкуватися англійською мовою. Публікація перекладів статей із міжнародних джерел може покращити інформаційне забезпечення сільськогосподарських експертів. Подібні публікації на українській мові зараз практично відсутні.

Існує нагальна потреба організації роботи з перекладу AGROVOC на українську мову. Цей переклад може бути використаний для розробки національної сільськогосподарської онтології. Відсутність національного сільськогосподарського тезауруса є одним з показників того, що сільськогосподарська інформаційна система потребує реформування.

Необхідно також зазначити, що інтеграція української сільськогосподарської інформаційної системи в міжнародний сільськогосподарський інформаційний простір перед­бачає синхронізацію національних стандартів, методологій та інструментарію відповідно до міжна­род­них стандартів, а також покращення комунікації з міжнародними науко­вими та інформаційними центрами.

Одним з ключових аспектів інтеграції у світовий інформаційний простір є відповідність національних вимог щодо визначення походження продовольства/кормів відповідним світовим вимогам. Впровадження нових сучасних стандартів на документацію, яку використовують для цієї мети сільськогосподарські виробники, та синхронізація роботи з використанням світових баз даних щодо походження продовольства та кормів може стати початком такої інтеграції, яка може відкрити нові ринки збуту для української сільсько­господарської продукції.

3.4 Інформаційні потреби цільових груп користувачів

Інформаційне середовище повинно мати таку якість, яка дозволяє відповідним цільовим групам його користувачів покращувати свою діяльність. Важливо постійно проводити оцінку поточних та потенційних інформаційних потреб споживачів інформації, а також здійснювати заходи, направлені на заохочення використання сучасних інформаційних технологій, використовуючи для цього приклади, що зрозумілі цільовим групам.

Основні цільові групи та їх основні інформаційні потреби:

- Сільськогосподарські виробники та агробізнес

Інформація та знання щодо методів управління, що відповідають технологіям ефектив­ного господарювання, умов виробництва, правова та ринкова інформація, інформація про якість продукції тощо.

- Органи державної влади різних рівнів

Інформація та знання щодо загальних пріоритетів та проблем аграрного сектору та основних груп його учасників (у тому числі сільського населення та споживачів продукції), державного регулювання, міжнародного законодавства тощо.

- Навчальні заклади

Інформація та знання щодо інновацій в навчанні, останніх досягнень аграрної науки, проблем та потреб сільськогосподарських виробників, пріоритетів розвитку аграрного сектору тощо.

- Наукові установи

Інформація та знання щодо національних та міжнародних пріоритетів в частині наукових досліджень, новітніх технологій, проблем та потреб сільськогосподарських виробників (знання яких необхідне для формування пріоритетів в дослідженнях та розробки технологій, які орієнтуються на існуючі потреби).

- Дорадчі служби

Інформація та знання щодо проблем та потреб сільськогосподарських виробників, агротехнологій та досвіду господарювання, розвитку сільських територій тощо

- Недержавні організації аграрного спрямування та асоціації

Інформація та знання щодо впливу аграрних технологій на екологію, якості та безпеки сільськогосподарської продукції, виробничих можливостей, правової та ринкової інформації.

- Сільське населення, фермери та приватні землевласники

Інформація про ринки, правові питання, аграрні технології (у тому числі продукції), методи господарювання, екологію місцевості, якість сільськогосподарської продукції, розвиток сільських територій, фінансові послуги та можливості отримання кредитів, погоду та традиційні "неформальні" знання.

3.5.Інформаційна інфраструктура.

Реалізація стратегії базуватиметься на використанні новітніх комп’ютерних та інформаційних технологій в поєднанні з застосуванням традиційних.

Основою телекомунікаційної та комп’ютерної мережі для інформатизації аграрного сектору України може служити первинна мережа ВАТ «Укртелеком».

На рівні «район-село» цифровий зв'язок доцільно організовувати за допомогою радіорелейного обладнання на базі сучасних технологій (WiMAX, LMDS, RadioEthernet тощо). Розгортання радіообладнання дозволить підключити користувачів в сільській місцевості до інформаційних ресурсів без прокладання коштовних кабельних комунікацій та без необхідності залучення вкрай великих інвестицій.

Оптимальна для потреб користувачів безпровідна технологія визначатиметься в залежності від рельєфу місцевості, густини забудов, розподілення користувачів, віддаленості від районних центрів тощо. Так як розгортання первинної мережі вже виконується “Укртелекомом” в рамках Національної програми інформатизації, то вирішення проблеми, так званої “останньої милі” в аграрному секторі через розгортання бездротових систем, що спираються на точки доступу до первинної мережі “Укртелекому”, можливо доцільно буде проводити в рамках даної стратегії.

Крім надання телекомунікаційних послуг за допомогою радіообладнання, існує можливість використання доступних на сьогоднішній день послуг операторів мобільного зв’язку стандарту GSM та GPRS. Окрім цього, перебороти комунікаційні бар’єри може допомогти поширення інтерактивного телебачення (з можливістю зворотного зв’язку). Запровадження використання сенсорів та GPS-обладнання відкриватиме можливості для поширення точного сільського господарства.

Розділ 4. Національна система сільськогосподарської інформації і знань

4.1. Методологія побудови

В аграрному секторі України функціонують потужні інформаційні потоки, проте в силу різних причин, у тому числі і внаслідок відомчих бар’єрів вони використовуються не ефективно. За відсутності координації робіт відбувається дублювання у створенні деяких інформаційних продуктів. Разом з тим, багато користувачів не можуть вчасно отримати необхідну інформацію. Потрібно посилити також інформаційно-аналітичну підтримку прийняття стратегічно важливих рішень у аграрній політиці.

Тому необхідно переходити від відокремленого використання інформаційних потоків до створення Національної системи сільськогосподарської інформації та знань (НССІЗ). Така система повинна базуватись на поєднанні принципів централізації (бази даних) і децентралізації (інформаційні потоки), саморозвитку, самоокупності і самофінансування. НССІЗ має створити інформаційно-технологічної основи інформаційної підтримки задач політичного, соціального і економічного розвитку аграрної сфери і всієї держави в цілому.

Система створюється із застосуванням новітніх інформаційних технологій і буде забезпечувати:

обслуговування в будь-якому місці (в офісі, будинку, у дорозі), через будь-яку мережу (дротовий чи бездротовий зв'язок); за допомогою будь-якого пристрою (мобільний телефон, PDA тощо), у будь-якій прикладній сфері (бізнес, навчання тощо).

НССІЗ дозволить реалізувати:

платформу, що сприятиме розв’язанню задач, які виникають в аграрному секторі на всіх рівнях адміністративної, виробничої та організаційної ієрархій; зв’язок технологічних і соціально-економічних процесів, а також виробничих та соціальних структур з організаційною стороною сільських територій; функції окремих ланок і об’єктів в цілісну систему, з врахуванням впливу зовнішніх факторів на результат функціонування об'єктів та суб'єктів сільського господарства на різних рівнях; аналіз впливу зовнішніх факторів на функціонування аграрних установ на всіх рівнях; об'єднання в єдину систему знань з технологій, організації, споживання, розподілу, збуту і управління; інструментарій для оцінки рішень по багатьом критеріям.

У такий спосіб використання системи сільськогосподарських даних і знань зможуть підтримати єдиний ланцюг: інформація - навчання – консультація – прийняття рішень.

НССІЗ формуватиметься на основі новітніх інформаційних, геоінформаційних та телекомунікаційних технологій з урахуванням інтеграції у світовий інформаційний простір.

4.2. Структура системи

Національна система сільськогосопдарсткої інформації і знань реалізовється у вигляді інтегрованого інформаційного середовища, що об’єднує підсистеми:

·  інформаційного забезпечення (централізований банк даних і знань, а також роз­по­ділені бази даних, що включають наукову, виробничо-технологічну, еконо­мічну, правову та іншу інформацію),

·  інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень на різних рівнях,

·  ринкової інформації та інформації про якість і безпеку продовольства,

·  консультування та дорадництва,

·  наукових досліджень та розробок,

·  навчання та перепідготовки кадрів.

Виходячи з інформаційних технологій НССІЗ формується як:

·  інформаційне середовище на базі баз даних і знань, елементів інформаційно-довідкових систем, експертних систем, геоінформаційних систем та систем прийняття рішень, яке працює в мережі персональних та кишенькових комп’ютерів, мобільних телефонів та в Інтернет середовищі;

·  інтерактивні додатки на електронних носіях;

·  мультимедійні додатки;

·  друковані видання та брошури.

4.3. Принципи взаємодії різних груп учасників

Основним учасниками системи є:

·  органи державної влади на всіх рівнях;

·  наукові установи;

·  дорадчі служби;

·  освітні заклади;

·  аграрний бізнес;

·  фермери та сільське населення;

·  споживачі сільськогосподарської продукції;

·  громадські організації та асоціації;

·  засоби масової інформації.

Взаємовідносини між різними групами учасників будуються на принципах:

·  відкритості доступу до інформації;

·  подолання відомчих бар’єрів;

·  поєднання саморозвитку з державною підтримкою;

·  кооперування при створенні інформаційного забезпечення;

·  забезпечення конфіденційності деякої службової та комерційної інформації.

Взаємодія різних груп учасників дозволить покращити:

стандартизацію показників, методичних розробок та інструментарію відповідно до новітніх інформаційних технологій; узгодження децентралізованої і централізованої форм організації накопичення, обробки, передачі і використання інформації; оперативне керування і взаємодію всіх систем, задіяних в процес прийняття рішень; комунікацію між різними групами учасників; можливості щодо моделювання ситуацій; якість прийнятих рішень; використання фінансових ресурсів, досвіду фахівців та існуючої інфраструктури..

4.4. Використання методологій та інструментарію

Приймаючи до уваги Закон України «Про Національну програму інформатизації», розробка НССІЗ буде базуватися на використанні як ліцензійного, так і вільно розповсюджу­ваного програмного забезпечення, яке відповідає світовим стратегічним напрямам розвитку новітніх інформаційних технологій. Для забезпечення інтеграції у світовий інформаційний простір представлення інформації в системі має узгоджуватись з класифікатором AGROVOC.

Важливим є використання методологій та інструментарію, які зможуть консолідувати та гармонізувати існуючі зараз бази даних. Це не тільки покращить доступ до інформації, але й зменшить небажане дублювання зусиль. Фізичне та функціональне інтегрування існуючих баз даних на національному та міжнародному рівнях покращить доступ до інформації та використання даних та інформації, які вже накопичені. Орієнтація на новітні технології не повинна призвести до ігнорування традиційних засобів комунікації.

4.5. Управління інформацією.

Реалізація НССІЗ дозволяє перейти до безперервного процесу накопичення інформації та знань, аналізу ситуацій та планування дій, навчання та коригування процесів навчання, консультацій, прийняття рішень без порушення технологічної цілісності, до використання різних підходів до прийняття рішень та їх аналізу за допомогою різних критеріїв та моделей, побудови взаємозв’язаної системи з урахуванням рішень, які були прийняті для вирішення окремої проблеми, так і зв’язаних з нею проблем та задач. В рамках НССІЗ реалізація процесів надання інформації, навчання, консультування та прийняття рішень, взаємодія між складовими частинами середовища, опис предметних областей та розв'язання задач в такому середовищі будуються на основі використання баз знань. Більше того, зусилля будуть направлені також на просування використання спільних стандартів для формування та поширення сільськогосподарської інформації.

Для того, щоб НССІЗ була якомога більше децентралізованою, важливим є створення модулю, якій дозволятиме учасникам поновлювати дані та статистичну інформацію, яку вони бажають поширити серед інших учасників.

4.6. Фінансове забезпечення.

Фінансування створення та реалізації Національної системи сільськогосподарської інфор­мації і знань здійснюється за рахунок коштів
 Державного
 бюджету України, міжнародної фінансової допомоги, комерційних надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством України. 

 Внесення до Державного бюджету України видатків, необхідних для реалізації Національної системи сільськогосподарської інформації і знань,
 є обов'язковим.

4.7. Нормативно-правове та організаційне забезпечення.

Створення та реалізація Національної системи аграрних даних і знань буде базуватися на нормативних актах, що регулюють питання щодо інформації, інформаційних технологій, зокрема:

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про концепцію Національної програми інформатизації”( 75/98-ВР, 04.02.1998); ЗАКОН УКРАЇНИ “Про національну програму інформатизації”(74/98-ВР, 04.02.1998); ЗАКОН УКРАЇНИ “Про захист інформації в інформаційних та телекомунікаційних системах” (2800-II, 11.10.2001); ЗАКОН УКРАЇНИ “Про інформацію” (2657- XII, 02.10.1992); ЗАКОН УКРАЇНИ “Про авторське право і суміжні права” (3792-III, 23.12.1993); ЗАКОН УКРАЇНИ “Про електронні документи та електронний документообіг” (851-IV, 22.05.2002); ЗАКОН УКРАЇНИ "Про науково-технічну інформацію" (3322-XII, 25.06.1993); ЗАКОН УКРАЇНИ "Про державну статистику"(2615-XII,17.09.92); ЗАКОН УКРАЇНИ “Про електронний цифровий підпис” (852-IV, 22.05.2003); ЗАКОН УКРАЇНИ "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" (1807-IV, 17.06.2004).

Організаційні заходи щодо розробки та реалізації Національної системи сільськогосподарської інформації і знань покладаються на створювані Комітет реалізації стратегії та Навчально-аналітичний центр інформаційного забезпечення АПК.

Розділ 5. Реалізація стратегії

5.1. Механізм реалізації

Реалізація стратегії інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України здійснюється шляхом розробки та виконання Державної програми розвитку інфор­мацій­ного забезпечення аграрного сектору України, яка формується з урахуванням пріоритетних задач стратегії у вигляді комплексних цільових проектів.

Основним джерелом фінансування цільових проектів має бути державний бюджет та інноваційні фонди. Розробка цільових проектів має бути узгоджена по напрямках інформатизації і забезпечувати поетапну реалізацію основних положень стратегії.

При виконанні проектів необхідно максимально використати потенціал науково-дослідних установ, науково-освітніх закладів, проектно-технологічних та інформаційних організацій у співпраці зі спеціалізованими фірмами та підприємствами, які володіють новітніми інформаційними технологіями та активно налагоджувати міжнародне спів­робітництво з питань інформатизації АПК.

Головними організаціями щодо реалізації стратегії визначені: Міністерство аграрної політики України, Державний комітет статистики України, Українська академія аграрних наук, Національний аграрний університет України, Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України, Український інститут економічної і науково-технічної інформації, Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека, Асоціація фермерів та землевласників України, ВГО "Українська аграрна конфедерація", Національна сільськогосподарська палата України та Всеукраїнський союз сільськогоспо­дарських підприємств.

Для успішної реалізації стратегії всі групи учасників повинні:

§  погодити стратегію в цілому;

§  забезпечувати високий рівень підтримки її реалізації;

§  сформувати інформаційні правила;

§  періодично здійснювати моніторинг цільових проектів та здійснювати оцінку змінних інформаційних потреб;

§  розробити та впровадити НССІЗ;

Необхідно зазначити, що реалізація стратегії потребує посилення можливостей самих організацій щодо займатимуться реалізацією стратегії в частині оцінки інформаційних потреб та адаптації інформації для цільових груп користувачів інформації.

Для організаційної підтримки реалізації стратегії інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України створюється Комітет реалізації стратегії.

5.2 Планування та оцінка цільових проектів

Планування цільових комплексних проектів здійснюється на основі першочергових завдань, які визначаються учасниками. З метою уникнення дублювання розробок, реалізації системних принципів та подолання відомчих бар’єрів, проекти повинні проходити широке громадське обговорення та незалежну експертизу.

5.3 Кадрове забезпечення, навчання і підвищення кваліфікації

Реалізація стратегії у повній мірі залежить від висококваліфікованих виконавців, тому кадровому забезпеченню, навчанню та підвищенню кваліфікації має бути приділена велика увага. Особливу увагу необхідно приділити підготовці кадрів на регіональному та обласному рівнях. Для вирішення цієї важливої задачі можуть бути використані можливості аграрних вищих навчальних закладів та спеціалізованих інформаційно-навчальних центрів.

Система підготовки, підвищення кваліфікації та дистанційного навчання кадрів для забезпечення реалізації Стратегії інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України може бути створена на базі Національного аграрного університету України.

Запровадження навчальної програми з інформаційно-комунікаційного менеджменту у сільському господарстві може допомогти позбутися нестачі кваліфікованих фахівців у цій сфері. Тренінги з широким залученням громадськості необхідні для того, щоб забезпечити відповідність інформації, яка генеруватиметься та поширюватиметься різними групами учасників (дорадчі служби, наукові установи тощо) інформаційним потребам різних груп користувачів, у тому числі середніх і малих сільськогосподарських підприємств та сільського населення.

5.4 Роз'яснення і просування ідеї необхідності реалізації стратегії

Успішне впровадження стратегії вимагає залучення до її реалізації керівників або заступників керівників державних та недержавних установ і організацій. Необхідно також здійснювати заходи, які підвищуватимуть обізнаність суспільства щодо питань реалізації стратегії, а саме проводити тематичні семінари, а також публікувати та поширювати відповідні пояснювальні документи. Також може виникнути потреба вивчення ставлення до стратегії різних груп учасників з метою вивчення причин можливого незадоволення стратегією для коригування її положень, які не підтримуються окремими цільовими групами.

5.5 Контроль ефективності реалізації стратегії

Комітет реалізації стратегії здійснює контроль ефективності реалізації стратегії та звітує про стан її реалізації відповідному органу державної влади. Контроль за реалізацією стратегії необхідний для визначення того, чи впроваджується вона із запланованою ефективністю та чи є необхідність в її коригуванні. Також необхідним є моніторинг змін впливу внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до необхідності перегляду стратегії. Окрім цього, для здійснення ефективного контролю за реалізацією стратегії потрібне запровадження дієвих механізмів зворотного зв’язку. При цьому інформація про те, чи задовольняють інформаційні послуги їх користувачів може здійснюватися шляхом формальних та неформальних комунікацій.

5.6 Уточнення і оновлення положень стратегії

Виходячи з можливості швидких та суттєвих змін в інформаційно-комунікаційній сфері, може виникнути необхідність в уточненні та оновленні стратегії. Такі уточнення стратегії мають здійснюватися Комітетом реалізації стратегії за погодженням відповідним органом державної влади.

5.7 Створення навчально-аналітичного центру інформаційного забезпечення АПК

Для організаційної підтримки реалізації стратегії інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України доцільно створити навчально-аналітичний центр.

Основні завдання такого центру будуть:

§  інформаційне супроводження реалізації стратегії;

§  інформування громадськості про події, стан та розвиток аграрного сектору та сільських територій України;

§  підготовка та підвищення кваліфікації фахівців (у тому числі тренінги, дистанційне навчання тощо);

§  інформаційно-консультаційна та маркетингова підтримка учасників аграрного ринку;

§  інформаційно-аналітична підтримка залучення інвестицій в аграрний сектор України.

§  розробка та підтримка баз даних, інформаційно-аналітичної системи моніторингу соціально-економічних показників розвитку аграрного сектору України, а також супроводження Інтернет-порталу “Аграрний сектор України”(www. agroua. net).