Робоча навчальна програма з дисципліни «Ландшафтний дизайн»

Курс

Семестр

Кількість тижнів

Кількість годин на тиждень

Лекцій (годин) – 40

Практичних занять (годин) – 20

Самостійна робота (годин) – 48

Підсумкова атестація - залік

ЗМІСТ

Пояснювальна записка………………………………………………

Модульно-рейтинговий контроль знань студентів ……………….

Тематичний план ……………………………………………………

Календарний план навчальних занять …………………………….

Література ……………………………………………………………

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Рекомендована навчальна програма з економічної теорії для вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації складена на основі освітньо-професійних програм підготовки молодших спеціалістів за спеціальностями. Навчальна програма розрахована на 162 години, складається з орієнтовного тематичного плану, змісту програми дисципліни, критеріїв оцінювання знань студентів, списку літератури.

Програма є рекомендованою. Навчальний заклад може вносити зміни або доповнення, враховуючи профіль підготовки та рівень знань студентів.

ПРЕДМЕТ І МЕТА ДИСЦИПЛІНИ,

ЇЇ МІСЦЕ І РОЛЬ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Навчальна дисципліна належить до циклу професійної і практичної підготовки.

Дисципліна містить інформацію стосовно розвитку стилістики ландшафтного дизайну садово-паркових об¢єктів у різні історичні епохи країн світу зі особливостями використання багатьох декоративних засобів (зелених насаджень, водойом, малих архітектурних форм).

Ландшафтний дизайн є галуззю практичної діяльності ландшафтних архітекторів та інженерів садово-паркового господарства. В той же час ландшафтний дизайн є творчою діяльністю, яка спрямована на формування штучного середовища життя з використанням засобів декоративного озеленення, геопластики, малих архітектурних форм, декоративного покриття доріжок, елементів візуальної комунікації. Приорітетами дизайну є естетичні критерії формування середовища праці та відпочинку людини. Результатом стає поєднання утилітарних та естетичних функцій культурного ландшафту. Дисципліна дозволяє створити уявлення про історію виникнення та розвитку ландшафтного дизайну, поступового удосконалення його стилістики, біологічних, технічних та просторових образотворчих засобів.

Освоєння дисципліни дозволить молодшому спеціалісту зеленого будівництва та садово-паркового господарства успішно створювати місця відпочинку людини у відкритому та закритому середовищі.

Основною метою вивчення дисципліни є формування у студентів знань з теоретичних основ створення гармонійних об¢єктів озеленення з використанням природних та штучних елементів.

Головне завдання навчальної дисципліни полягає у засвоєнні молодшими спеціалістами вмінь та навичок з прогресивних технологій щодо створення стилізованих садів різної стилістики, дизайнерських композицій різних ландшафтних об¢єктів на професійному рівні.

Студент повинен знати:

-  історію розвитку ландшафтного дизайну;

-  особливості дизайну насаджень садів різних країн та епох;

-  основні принципи створення сприятливого середовища для відпочинку людини;

-  класифікацію малих архітектурних форм;

-  декоративні особливості малих архітектурних форм у садах різноманітної стилістики;

-  принципи розміщення та оформлення водойом у стилізованих садах;

-  принципи створення зимових садів.

Студент повинне вміти:

-  створювати об¢ємно-просторові композиції зелених насаджень у садах різної стилістики;

-  відбирати гармонічні малі архітектурні форми для створювання стилізованих садів;

-  знаходити оптимальне місце для розміщення штучних водойом на садово-паркових об¢єктах;

-  складати асортимент рослин для стилізованих садів;

-  складати асортимент рослин для зимових садів

-  обирати типові матеріали для створення малих архітектурних форм.

Міждисциплінарні зв¢язки

Вивчення дисципліни базується на знаннях, вміннях та навичках, які студенти засвоїли при вивченні дисциплін «Екологія и природокористування», «Дендрологія», «Квітникарство», «Ландшафтна архітектура».

Дисципліна є основою для вивчення студентами дисциплін «Проектування об¢єктів зеленого будівництва».

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

Перевірка та оцінювання знань студентів з навчального курсу може проводитися кількома методами:

-  використання поточних тематичних тестів;

-  на основі поточних модульних завдань;

-  проведення підсумкових письмових контрольних робіт;

-  у процесі заліку;

-  проведенням письмового заліку з усього курсу.

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Поточний контроль знань студентів є найбільш типовим і традиційним, проводиться протягом семестрового періоду навчання і включає підготовку до лабораторно-практичних занять, індивідуальні заняття під керівництвом викладача, самостійну роботу студентів.

Завдання поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння певного матеріалу, вироблених навичок, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми, умінь усно, письмово чи графічно надати певний матеріал.

Формами поточного контролю можуть бути:

-  письмова робота (відповіді та питання лекційного курсу, виконання вправ, певних розрахунків):

-  тестування знань студентів з теми:

-  усне опитування:

-  перевірка і захист індивідуального завдання;

-  перевірка домашнього завдання самостійної роботи;

-  конспектування додаткової літератури;

-  робота зі словником.

-  При проведенні поточного тестування визначається рівень знань студентів з теоретичних питань курсу. Мінімальна кількість правильних відповідей студента на тестове завдання, що дозволяє оцінити результати тестування позитивно (тобто «Задовільно» чи «Зараховано»), має бути більше 60% від загальної кількості запитань тестового завдання.

-  Проведення заліку передбачає оцінку знань студентів за двобальною системою – «Зараховано» та «Не зараховано». При цьому оцінка «Зараховано» ставиться у випадку, коли студент у певному обсязі засвоїв навчальний матеріал, вміє виконувати практичні завдання , але припускається незначних помилок у формулюванні термінів, категорій, у креслення та розрахунках при розв¢язанні практичних завдань.

-  Оцінка «Не зараховано» ставиться у випадку, коли студент засвоїв навчальний матеріал не в повному обсязі або не засвоїв взагалі, допускається принципових помилок у відповідях на запитання, грубих помилок у кресленнях та розрахунках.

-  Проведення іспиту з курсу – це найважливіший метод контролю знань студентів з навчального курсу. Результати іспиту можуть бути оцінені за чотирьохбальною системою:

-  Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який показав систематичне та глибоке знання питань матеріалу не тільки в обсязі матеріалу лекцій та лабораторно-практичних занять, але й матеріалів, рекомендованих для самостійної роботи, у тому числі і з додатковою літературою. При цьому студент повинен продемонструвати вміння аналізувати інформацію, проявляти творчі здібності у розумінні матеріалу.

-  Оцінки «добре» заслуговує студент, який показав належне знання навчальної програми курсу, виконав усі завдання, при цьому допустив незначні помилки і мав невеликі недоліки. Оцінка «добре» ставиться студентам, які показали систематичний характер знань з дисципліни, вміють самостійно робити висновки та показали належний рівень знання рекомендованої літератури.

-  Оцінки «задовільно» заслуговує студент, який показав знання основного матеріалу навчальної програми курсу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і професійної діяльності. Студент повинен відповісти на основні питання завдання, показати знання рекомендованої літератури, вміння аналізувати зміст питання. Можливі деякі помилки непринципового характеру.

-  Оцінку «незадовільно» виставляють студентам, які не могли показати необхідний рівень знань для подальшого навчання, допустили значні помилки або взагалі не виконали завдання.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ

Робота студента оцінюватиметься по кожній темі таким чином. В програмі навчання передбачаються три модулі: змістовий (курс лекцій), лабораторно-практичний (лабораторно-практичні заняття), контрольний (конспекти, реферати, контрольні роботи, заліки, іспити).

За підсумками оцінки роботи за семестр можна набрати максимум 100 балів, з яких

Шкала оцінки:

90-100 балів – відмінно (А);

75-89 балів – добре (В, С);

60-74 балів – задовільно (D, E);

35-59 балів – незадовільно з можливістю повторної здачі (FX);

0-34 балів - незадовільно з обов¢зковим повторним курсом (F).

Робота оцінюється таким чином, по максимуму:

-  відвідування лекції, семінару і лабораторно-практичного заняття – 1 бал;

-  наявність конспекту лекції – 0,5 балів за тему (у сумі 11-12 балів);

-  відповідь на усному фронтальному опитуванні – 1 бал;

-  реферат – 2 бали за кожний (не більш 8 балів);

-  виконання практичного заняття – 3 бали;

-  контрольна робота – 4 бали.

Таким чином, максимальну оцінку до іспиту можна отримати 85 балів. Здача іспиту - обов¢язкова для усіх студентів, крім тих, хто зуміє набрати до моменту завершення семестру 75-85 балів. Такі студенти одержують відмінну екзаменаційну оцінку без здачі іспиту, тобто автоматично. Студенти, які не набрали 59 балів, до здачі іспиту не допускаються. По кожній темі, за якою студент не оцінений, необхідно написати письмову роботу (додатковий реферат) у обсязі не менш 5 сторінок машиного тексту через 2 інтервали. Оцінююються такі роботи будуть у межах можливої оцінки пропущеного заняття.

МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

(для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що здійснюють підготовку за модульною системою знань)

Модульно-рейтинговий контроль проводиться з метою визначення якості навчального процесу, забезпечення неупередженого визначення рівня навчальних досягнень студентів у межсесійний період. Він здійснюється під час аудиторних занять та самостійної роботи за навчальною програмою. Модульно-рейтингова система сприяє створенню нормальних умов і обставин для отримання певного рівня кваліфікації.

Основними завданнями модульно-рейтингового контролю є:

-  оцінювання поточних результатів різних видів робіт студентів (відвідування лекцій, участь у практичних заняттях, виконання модульних контрольних робіт, виконання самостійних завдань за темами);

-  розвиток у студентів самостійного мислення та вираження власної думки.

Об¢єктами модульно-рейтингового контролю знань студентів є:

-  систематичність та активність роботи студента;

-  виконання самостійних завдань;

-  виконання модульних контрольних робіт.

Модуль – це частина програми дисципліни, яка складається з пов¢язаних між собою у певному співвідношенні теоретичних, емпіричних і практичних компонентів знання, кожна складова якого оцінюється у балах.

З метою перевірки поточної навчальної роботи студентів за допомогою модульних контрольних робіт навчальний матеріал дисципліни доцільно поділити на 2 модулі. Модульна контрольна робота може включати завдання, до складу якого входять теоретичні питання, тестові та практичні завдання.

Максимальна кількість балів може складати 100 і розподіляється між окремими змістовими модулями, а в межах модулів – між окремими елементами з урахуванням їх обсягу і складності. При цьому для кожного модуля і елемента встановлюються максимальна і мінімальна кількість балів, які можуть одержати студенти залежно від рівня їх знань, умінь та навичок для зарахування відповідного модуля чи його елемента.

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ

Підсумковий контроль виявляє кінцевий результат процесу викладання і вивчення студентами матеріалу дисципліни. Його завданням є перевірка розуміння студентом матеріалу у цілому, логіки та взаємозв¢язків між окремими темами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни. Форму підсумкового контролю обирає вищий навчальний заклад самостійно. Якщо формою контролю знань студентів за навчальним планом при модульній системі є іспит, оцінювання здійснюється на основі результатів поточного, модульно-рейтингового контролю та результатів іспиту.