Помощь в учебе и работе
Главная Разное Про відвід земель під кладовища, їх утримання і використання
 
 

Про відвід земель під кладовища, їх утримання і використання Печать E-mail

Правила Народного Комісаріату комунального господарства УРСР, Народного Комісаріату охорони здоров'я УРСР і Головного управління Робітничо-Селянської міліції Народного Комісаріату внутрішніх справ УРСР

Затверджені 1 лютого 1941 року Народним Комісаром комунального господарства УРСР, Народним. Комісаром охорони здоров'я УРСР, начальником Головного управління Робітничо-Селянської міліції Народного Комісаріату внутрішніх справ УРСР 1

(ЗП УРСР, 1941, № 5, ст. 46)

(Витяг)

І. Відвід території та влаштування кладовищ

1. Відбір земельних ділянок під кладовище провадиться:

А) в містах, селищах міського типу і курортних місцевостях органами комунального господарства за погодженням з місцевими санітарними органами і відповідно до проекту планіровки населеного місця;

Б) в сільських місцевостях і дачних поселеннях за постановою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих за погодженням з місцевими санітарними органами.

2. Відвід і відкриття кладовищ для поховання та закріплення за ними території провадиться в містах, селищах міського типу і курортних селищах на підставі постанови виконавчого комітету міської (селищної) Ради депутатів трудящих, в сільських місцевостях і дачних селищах — на підставі постанови виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих.

Примітка. Якщо відвід земельної ділянки зв'язаний з вилученням земель від землекористувачів, то таке вилучення провадить--ся на підставі постанови Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів УРСР від 18 липня 1928 р. “Про вилучення і відвод земель та про відчуження будівель і споруд для державних і громадських потреб” (ЗК УРСР, 1928, № 21, ст. 184) та постанови Ради Народних Комісарів СРСР від 2 червня 1938 року (СП СССР, 1938, № 27, ст. 177).

3. План кладовища і проекти кладовищних будівель складаються органами комунального господарства. Плани та проекти пояснювальної записки", а також рішення відповідного виконавчого комітету та висновок державної санітарної інспекції про можливість відкриття кладовища зберігаються з органах комунального господарства.

4. При виборі земельної ділянки під кладовище та його плануванні треба передбачити можливість використання території кладовища після його закриття під зелене насадження громадського користування.

5. Місце для кладовища відводиться на околицях населеного пункту в районах, які не підлягають забудові за генеральним планом. При цьому. віддалення від кладовища до забудованої частини населеного пункту встановлюється, як правило, не менше 300 метрів.

6. Ділянка землі, відведена під нове кладовище, повинна бути віддалена від житлових кварталів, шляхів з великим рухом, ринків і базарів, але разом з цим повинна бути з'єднана з обслуговуваним нею районом або населеним пунктом зручними шляхами сполучення.

Примітка. Бажано, щоб віддалення кладовищ від обслуговуваного району було не більше як на 3 кілометри.

7. Територія, що відводиться під кладовище, повинна відповідати таким основним вимогам:

А) бути рівна, підвищена, відкрита і доступна вітрам та сонячному промінню.

Примітка. Допускається також спадиста місцевість, але з умовою, щоб стоки атмосферних та ґрунтових вод з території кладовища не забруднювали громадських водоймищ або джерел водопостачання населеного пункту.

Б) щоб переважні вітри мали по можливості напрям від населеного пункту до кладовища;

В) щоб кладовище не було розташоване безпосередньо близько від відкритих та закритих водоймищ, які використовуються для водопостачання;

Г) щоб напрямок течії ґрунтових вод не був від території кладовища до населеного пункту або водних джерел, якими користується населений пункт;

Д) щоб територію, яка відводиться під кладовище, не затоплювало водою;

Е) щоб рівень ґрунтових вод під час найвищого їх стояння був не ближчий як на 2 метри від поверхні землі.

Примітка. В місцевостях з високим стоянням ґрунтових вод треба влаштувати дренаж.

Ж) ґрунт території, що виділяється під кладовище, повинен бути пухкий та сухий для полегшення доступу до нього повітря, а тому ґрунт треба вибрати по можливості вапняний, з гравію або піску, глини з домішкою піску, тобто такий, який має властивість вбирати рідкі та леткі речовини, утворювані під час гниття тіл; особливо слід уникати торфового, болотистого, кам'янистого ґрунту або ґрунту жирної глини, які затримують гниття трупів;

З) розмір площі, що виділяється під кладовища для населеного пункту, треба розраховувати, виходячи з 4 кв. метрів на кожного жителя. Це забезпечить населене місце потрібною земельною площею під кладовище строком до 30 років.

У великих містах земельні ділянки під кладовище треба виділяти в декількох місцях для обслуговування різних районів -міста.

9. Кладовище повинно бути розплановане на окремі ділянки, з встановленням черговості. їх використання для поховання, з нумерацією місць поховань, з доріжками, пішохідними стежками, влаштовунням водостоків і посадкою деревних насаджень.

10. Кладовище повинно бути, обнесене забором з улаштуванням стоків для видалення з його території вод. В сільських місцевостях допускається обнесення кладовищ земляним валом з улаштуванням водостоків і живої зеленої огорожі.

11. Ширина проїжджих шляхів на кладовище повинна бути не менше 3,5 метра, а пішохідних - 1,5 метра.

12. На кожному нововлаштованому кладовищі і на кладовищах у великих містах повинні бути побудовані спеціальні будинки:

А) для службового приміщення управління кладовища і сторожа;

Б) покійницька для перетримки померлих до похорону;

В) убиральня та інші приміщення.

У містах, селищах і селах на одному з кладовищ треба збудувати спеціальні приміщення для перетримки мертвих тіл невідомих осіб з метою спізнання і судово-медичного розтину. Питання про необхідність побудови покійницької на існуючих кладовищах вирішується місцевим виконавчим комітетом.

13. Будівля покійницької проектується і будується залежно від характеру та величини населеного пункту.

Будівля ця може мати різні влаштування, причому бажано маги в покійницькій такі приміщення:

А) для перетримки померлих;

Б) окремо для перетримки тіл перехворілих і померлих від гострозаразних хвороб;

В) для прощання з померлими;

Г) для перетримки мертвих тіл невідомих осіб та судово-медичних розтинів.

ІІ. Утримання кладовищ

14. Всі кладовища в містах, селищах міського типу і курортних селищах знаходяться у віданні місцевих органів комунального господарства, а в сільських місцевостях — у віданні виконавчих комітетів сільських Рад депутатів трудящих.

15. Відповідальність за утримання кладовищ в належному стані і обгородження їх, озеленення, охорона кладовищ, додержання правил порядку поховання, охорона пам'ятників, могил і кладовищ в цілому покладається в містах, селищах міського типу і курортних селищах на місцеві органи комунального господарства, в сільських місцевостях - на виконавчі комітети сільських Рад депутатів трудящих.

16. Санітарний нагляд за станом кладовища покладається на місцеві санітарні органи, причому будь-яке влаштування, перевлаштування, розширення і закриття кладовищ і споруд, які на них знаходяться, може провадитись лише за погодженням з місцевими санітарними органами.

17. Всі існуючі кладовища в разі невідповідності санітарним вимогам повинні бути реорганізовані за вказівками санітарних органів. Кладовища, визнані небезпечними в санітарному відношенні, за постановою місцевого виконавчого комітету повинні бути закриті.

18. Довжина могил для дорослих повинна бути не менше 2 метрів, ширина — 1 метр, а глибина 1,5—2 метри, причому дно могили повинно бути вище рівня ґрунтових вод при самому високому їх стоянні не менш ніж на 0,5 метра. Для дітей віком до 10 років глибина могил повинна бути 1,5 метра.

Відстань між могилами, рахуючи від краю до краю сусідньої, повинна бути не менше 0,6 метра; насип над кожною могилою повинен бути не менше 0,4 метра.

19. Поховання померлого треба провадити в окрему могилу. Поховання в братській могилі і могили “стрічкою” допускається тільки у виключних випадках, під час стихійного лиха з дозволу місцевих санітарних органів.

Віддаль у братських могилах і могилах “стрічкою” між тілами померлих або трунами повинна бути не менше 0,5 метра.

20. Поховання померлих одного над одним ні в якому разі не допускається.

21. Спорудження склепів допускається лише як виняток за окремими кожний раз дозволами санітарних органів при умові влаштування в склепі вентиляції та відповідної ізоляції від ґрунтових і поверхневих вод.

22. При відсутності надмогильників або коли їх знято, над кожною могилою необхідно влаштувати надмогильний земляний насип.

Обгороджування могил необов’язкове, але допускається за бажанням близьких померлого.

23. Адміністрація кладовища повинна двічі на рік провадити суцільне прибирання всієї території кладовища.

24. Обов'язок утримувати в належному стані надмогильні земляні насипи та надмогильні пам'ятники покладається на організації і особи, які їх влаштували.

25. Підтримування могил видатних політичних діячів, діячів науки і мистецтва, а також тих надмогильних пам'ятників, які являють собою значну історично-художню або архітектурну цінність, є обов'язком місцевих органів комунального господарства, виконавчих комітетів районних і сільських Рад депутатів трудящих.

26. При ліквідації кладовищ в строк, встановлений місцевим виконавчим комітетом, пам'ятники і надмогильники, якщо їх не буде перенесено на інше кладовище, підлягають о вилученню з кладовища і реалізації органами комунального господарства або виконавчими комітетами сільських Рад депутатів трудящих.

27. Всякі дії, які можуть завдати шкоди благоустрою кладовищ або стати причиною їх засмічення, забороняються.

Косіння трави на кладовищі, обрізування дерев і кущових насаджень тощо допускається лише з особливого дозволу осіб, відповідальних за експлуатацію та утримання кладовища.

Випас худоби на кладовищі забороняється. Органи комунального господарства з містах та виконавчі комітети сільських Рад депутатів трудящих у селах встановлюють на кожному кладовищі постійну охорону.

28. Стягнення плати за ділянку землі, яка відводиться на кладовищі для поховання померлого, забороняється.

Управління кладовища має право стягти плату лише за послуги по похорону померлих за тарифом, затвердженим виконавчим комітетом міської, сільської або районної Ради депутатів трудящих за належністю.

III. Порядок похорону

29. Факт смерті засвідчується довідкою лікаря або там, де його нема, фельдшера, реєструється в органах запису актів громадського стану; довідка ЗАГСу про смерть пред'являється при похороні.

30. Управління кладовища повинно вести систематичний запис поховань з відміткою прізвища похованого, часу поховання, номера ділянки та могили, зазначаючи документи, на підставі яких відбулося поховання.

31. Перевезення і перенесення померлих провадиться в трунах.

32. Ховати померлих можна не раніше як через 48 годин з моменту смерті. Цей строк може бути скорочений у випадках смерті від холери, віспи, висипного тифу, сибірки, сапу, скарлатини, дифтериту, а також у випадку проведення розтину трупа або появлення безсумнівних ознак розкладу тіла померлого, але в усіх випадках при умові одержання відповідного посвідчення від лікаря.

33. Забороняється поховання до спеціального судово-медичного огляду у випадках: а) самогубства; б) раптової смерті з невідомих причин та замерзлих, утоплених і загиблих під час різних пригод та ін.; в) коли смерть настала незабаром після тілесних пошкоджень, що сталися внаслідок якого-небудь зовнішнього механічного або фізичного впливу; г) коли виникла підозра, що смерть настала внаслідок злочину; д) коли є підозра, що смерть настала внаслідок неправильного лікування або навмисного видалення плоду; е) коли тіло померлого знайдено.

34. В кожному випадку виявлення трупів з причин, що перелічені в п. 33, обов'язково треба повідомити місцеві органи міліції. До прибуття представників міліції порушувати положення знайденого трупа та обстановку навколо нього категорично забороняється.

З попереднього дозволу представників міліції забирання таких трупів покладається на органи комунального господарства. Перевезений трупів з місць їх виявлення провадиться на спеціально обладнаних візках.

Порядок утримання та обладнання візків встановлюється за вказівками відповідних санітарних організацій.

Поховання таких трупів провадиться за рахунок коштів виконавчих комітетів міських та селищних Рад депутатів трудящих за належністю.

35. Допускається перебування до поховання тіла померлого в житлових і громадських приміщеннях у випадках, коли:

А) тіло померлого не розкладається;

Б) тіло померлого не являє собою загрози зараження для осіб, що його оточують;

В) житлове приміщення, в якому знаходиться тіло померлого, не є спільним житлом для інших жильців, сторонніх померлому;

Г) в житловому приміщенні (квартирі), в якому знаходиться тіло померлого, немає гострозаразних хвороб або тяжко хворих осіб.

36. Перебування померлих від холери, сибірки, чуми та віспи в житлових і громадських приміщеннях не допускається.

37. Померлі від гострозаразних хвороб: холери, віспи, висипного тифу, сибірки, скарлатини, дифтериту і сапу повинні бути загорнуті в змочені дезинфекційним розчином простині або тканину і негайно покладені в труну.

На дно щільно збитої труни повинна бути посипана порошкоподібна речовина, що вбирає вологу і рідину: торф, деревне вугілля, хлорне негашене вапно або суха тирса. Кришка труни щільно закривається і забивається, після чого відкривати кришку труни не дозволяється.

38. Померлих від чуми треба ховати відповідно до спеціальних правил і обов'язково в присутності представника санітарного органу.

39. Перевезення померлих для поховання з населеного місця, де є кладовище, в інше населене місце, як правило, забороняється. У виключних випадках таке перевезення допускається з дозволу органів міліції і згідно з висновком місцевого санітарного органу.

40. Перевезення померлих за кордон або із-за кордону регулюється спеціальними правилами.

41. При перевезенні померлих з одного населеного місця в інше треба, щоб труна з тілом померлого була встановлена в щільно забитий ящик; простір між стінками ящика і труни повинен бути засипаний порошкоподібною речовиною, яка вбирає вологу і рідину (п. 37).

Відкриття труни під час перевезення не допускається.

Примітка. Порядок перевезення померлих залізницею і водним шляхом регулюється спеціальними правилами.

42. Вириття тіл померлих може бути проведено за вимогою судово-слідчих органів, при реконструкції населеного місця, якщо вимагається перепоховання, а також у виключних випадках за вимогою родичів.

Дозвіл на вириття тіл померлих видається виконавчими комітетами міських, районних та сільських Рад депутатів трудящих за належністю, за попереднім погодженням з місцевими органами санітарного нагляду.

43. Вириття тіла померлого провадиться удень в присутності лікаря, якого відряджає місцевий відділ охорони здоров'я. При виритті тіла померлого допускається присутність близьких померлому осіб і представників установи, за заявкою якої провадиться ви-риття. Присутність сторонніх осіб не допускається.

44. У лікаря, присутнього при виритті тіла померлого, повинні бути ліки на випадок необхідності подати медичну допомогу робітникам та іншим особам, при цьому присутнім.

45. Вийнята з могили труна встановлюється в щільно збитий ящик, що добре закривається; простір між стінками труни і ящика засипається порошкоподібною речовиною, яка вбирає вологу (п. 37).

В тому разі, якщо труна зруйнована, тіло померлого або його останки кладуться в нову труну, яка в свою чергу встановлюється в ящик, як зазначено вище (п. 41).

IV. Закриття кладовища

46. Коли земельна ділянка, відведена під кладовище, повністю використана під могили і використати її для повторного поховання неможливо, а також в разі реконструкції населеного пункту кладовище закривається.

47. Кладовище може бути закрито для поховання і частково, але за точним встановленням меж території кладовища, де поховання не допускається, з обгороджуванням цієї території.

48. Закриття кладовища в містах, селищах міського типу і курортних місцевостях провадиться за постановою виконавчого комітету міської або селищної Ради депутатів трудящих, в сільських місцевостях і дачних селища - за постановою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих - після одержання відповідного висновку або пропозиції місцевого санітарного органу.

49. Знесення після закриття, кладовища надмогильних насипів і використання площі кладовища для повторного поховання допускається при повній мінералізації трупів, що встановлюється органами санітарного нагляду.

Як правило, знесення надмогильних насипів і "строк повторного поховання на ділянках закритого кладовища визначається для сухого ґрунту не менше 20 років, для вологого ґрунту не менше 30 років.

50. Негайне використання кладовищних ділянок землі після закриття кладовища допускається тільки під парки, зелені насадження, покоси тощо, але при умові, що суцільний земляний покрив не буде порушений.

51. Використання кладовищних ділянок землі для інших громадських потреб дозволяється після повної мінералізації трупів при відсутності органічного забруднення ґрунту і лише з дозволу органів санітарного нагляду,

52. Використання колишнього кладовища до повної мінералізації трупів для забудови дозволяється відповідними виконавчими комітетами Рад депутатів трудящих лише у виключних випадках, за погодженням з санітарними органами, з обов'язковою умовою перепоховання останків та відповідної санації використовуваної території кладовища.

З виданням цих правил скасовуються всі раніше видані правила та інструкції про влаштування кладовищ і про порядок поховання померлих.

 

 
Top! Top!