Помощь в учебе и работе
Главная Методические указания, методички Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи спеціальності «Ветеринарна медицина»
 
 

Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи спеціальності «Ветеринарна медицина» Печать E-mail
Учебники методички лекции рабочие программы - Методички, методические указания

 

 

Ветеринарна токсикологія

Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи Для студентів 5 курсу спеціальності «Ветеринарна медицина»

 

Зміст

Вступ................................................................................................................ 3

Загальні положення......................................................................................... 4

Проведення курації...................................................................................... 5

Оформлення курсової роботи........................................................................ 6

Вступ............................................................................................................. 6

Огляд літератури.......................................................................................... 6

Історія хвороби №_____.............................................................................. 6

1.1. Реєстрація тварини.............................................................................. 6

1.2. Анамнез............................................................................................... 7

2. Власне дослідження............................................................................... 8

2.1. Загальне обстеження........................................................................... 8

2.2. Обстеження окремих органів та систем організму........................... 9

3. Спеціальні дослідження....................................................................... 12

4. Дані обстеження зони патологічного процесу................................... 12

5. Діагноз, диференційний діагноз та супутні хвороби.......................... 12

6. Прогноз................................................................................................ 13

7. Перебіг та лікування хвороби............................................................. 13

8. Підсумок курації.................................................................................. 14

Висновки та пропозиції.............................................................................. 14

Список використаної літератури............................................................... 15

Рекомендована література............................................................................ 16

Додаток.......................................................................................................... 17

3

< >Вступ

Впровадження сучасних технологій у сільське господарство поєднано з залученням у круговорот природи великої кількості небезпечних для здоров’я людини і тварини хімічних речовин, багато з яких є ксенобіотиками, тобто незвичними, інородними для організму, що раніше не зустрічалися, створені хімічним шляхом. Це пестициди, стимулятори росту рослин, кормові добавки, мінеральні добрива.

Крім цього, природне середовище все більше і більше піддається неблагоприємній дії шкідливих викидів фабрик і заводів, теплових і атомних електростанцій, двигунів внутрішнього згоряння, забрудненню промисловими та побутовими стоками, які вже зараз набувають загрозливих розмірів. Широке, часте, неправильне застосування у тваринництві вітамінних і гормональних препаратів, різних преміксів та синтетичних лікувальних заходів, також є несприятливим фактором для тварин, а через них з продуктами харчування і для людини.

По ланцюгу “повітря - грунт - рослини - тварини - людина” мігрує більше 70 тисяч ксенобіотиків, більшість з яких фактично не перевірені на канцерогенність, мутагенність, тератогенність, ембріотоксичність і алергогенність. Ускладнює ситуацію і те, що всі ці шкідливі речовини дуже часто діють на організм людини і тварини у самих неймовірних сполученнях, проявляючи одночасно синергідну, потенцюючу і антагоністичну дії.

Лікар ветеринарної медицини на практиці частіше зустрічається з випадками гострих і хронічних отруєнь тварин. Безумовно самим надійним і ефективним заходом боротьби є їх профілактика, але так як вони все ще зустрічаються необхідно оперативно лікувати тварин і приймати правильне рішення у відношенні питання м’яса, молока, риби, яєць і продуктів бджільництва. У даному випадку від дій лікаря ветеринарної медицини залежить здоров’я багатьох людей.

Враховуючи вище зазначене головною задачею при виконанні курсової роботи є навчитися самостійно підходити до вирішення виробничих та наукових питань, знаходити шляхи їх вирішення, удосконалити прийоми пошуку джерел інформації, що безумовно сприяє розвитку лікарського мислення.

< >Загальні положення

Матеріалом для виконання курсової роботи є:

А) курація хворої тварини із оформленням історії хвороби;

Б) проведення масових діагностичних, профілактичних і оздоровчих заходів;

В) проведення спеціальних наукових досліджень і практичних спостережень з питань токсикології.

Курсова робота повинна складається з наступних розділів:

Зміст (1 ст.)

Вступ (1 ст.)

Огляд літератури (5-7 ст.)

Історія хвороби (8-12 ст.)

 

4

Висновки та пропозиції (2-3 ст.)

Список використаної літератури (1 ст.)

Додатки.

В період самостійної роботи в умовах клініки або господарства студенти проводять курацію однієї хворої тварини і на основі отриманих даних оформляють історію хвороби.

Студенти користуються консультаціями викладачів та лікарів-ординаторів, а в умовах виробництва лікарів ветеринарної медицини. Лабораторні дослідження крові, сечі, молока та екскрементів організму хворих тварин студенти проводять на кафедрі або в умовах лабораторії ветеринарної медицини.

Таким чином, самостійна робота студента по курсу «Ветеринарна токсикологія» складається з написання огляду літератури, курації хворих тварин, виконання лабораторних досліджень та написання курсової роботи з використанням відповідної літератури. Виконання і оформлення історії хвороби повинно складатися з елементів науково-дослідної роботи, побудованої на досягненнях ветеринарної науки і передової практики.

Така форма самостійної роботи веде до закріплення методики дослідження, аналізу динаміки розвитку хвороби, спостереження за зміною симптомів хвороби, об’єднання їх у синдроми і правильного їх розбору, до обробки і аналізу клінічних лабораторних і спеціальних методів досліджень, які застосовуються у кожному окремому випадку. Написання історії хвороби зобов’язує студента намітити і здійснити методику і техніку лікування, вибрати відповідні терапевтичні засоби.

Після виконання роботи проаналізувати проведені заходи і зробити правильний, грунтований висновок з демонстрацією лікарської логіки.

Оформляється курсова робота охайно, пишеться розбірливим почерком, українською літературною мовою з використанням спеціальних лікарських термінів і представляється на кафедру у окремій папці.

Кожний аркуш курсової роботи оформляється на білому папері формату А4, і має такі поля зверху аркушу 2 см, зліва 2,5 см, знизу 2см і справа 1 см. У правій верхній частині аркуша ставиться номер сторінки. Курсова робота підшивається до швидкозшивача з прозорою титульною сторінкою, а кожний листок вкладається у окремий файл.

 

5

Обсяг курсової роботи складає 20-25 сторінок розбірливого тексу. В окремих випадках дозволяється оформлення роботи в друкованому вигляді.

< >Проведення курації

Отримавши хвору тварину, студент дотримується слідуючого плану курації:

• заповнює історію хвороби, реєструє, записує дані анамнезу, виключає інфекційні захворювання;

• проводить власні дослідження, які дозволяють з'ясувати загальний стан тварини та стан окремих систем її організму. Особливу увагу при обстеженні приділяє зонам патологічного процесу. Дані її обстеження описує більш детально;

• на протязі усієї курації (5-10 днів без вихідних) вранці і ввечері проводить огляд тварини, додаткові дослідження: ретельно вивчає умови перебігу хвороби і відмічає усі зміни стану тварини, виконує усі необ­хідні терапевтичні процедури;

• встановлює первинний діагноз, виявляє форми і стадії перебігу хворо­би, враховуючи отримані дані анамнезу, аналізуючи виявлені клінічні ознаки і лабораторні дані, порівнюючи їх з літературними даними;

• на основі досліджень хворої тварини і знання літератури складає план лікування, погоджує його з лікарем-ординатором, ветеринарним фахів­цем або викладачем, призначає режим годівлі, утримання, догляду. По ходу курації можливі зміни у плані;

• по ходу курації проводить спеціальні і лабораторні дослідження, котрі додає до історії хвороби, а в розділі «Перебіг та лікування хвороби» робить відмітки про проведення маніпуляції і зміни стану здоров’я тварини;

• закінчивши курацію, робить підсумок про проведену роботу, стан твари­ни і дає рекомендації власникам тварин чи фахівцям і керівникам господарства де проводилась курація по профілактиці отруєнь.

При хворобах, які перебігають швидко клінічне обстеження тварини проводять через кожні 2 години з відповідним записом у розділі «Перебіг та лікування хвороби».

У випадку, коли після надання відповідної допомоги тварина одужує, то на протязі 3-5 діб за нею спостерігають, контролюючи стан організму і продовжуючи лікування спрямоване на відновлення функції органів та систем. При повторенні або ускладненні хвороби проводять відповідні дослідження і лікування з вказанням усіх змін в історії хвороби. У випадку загибелі тварини роблять відповідні зиписи у розділі «Перебіг та лікування хвороби», а у додаток прикладають протокол патолого-анатомічного розтину.

< >Оформлення курсової роботи

Курсова робота оформляється за слідуючим планом:

Складається титульний листок історії хвороби відповідно зразку (див. у додатку). Першою сторінкою курсової роботи є зміст, в якому вказуються всі розділи та підрозділи цієї роботи з указанням відповідних сторінок з правої частини листа.

< >Вступ.

В цьому розділі студент повинен відобразити географічно - кліматичні умови тієї місцевості, де перебуває хвора тварина, вказати біогеохімічну провінцію, якщо місцевість входить до неї.

Надати характеристику господарства, вказати кількість та наявність поголів’я, скласти таблицю по видовому та віковому складу тварин, вивчити епізоотичне становище по інфекційним та інвазійним хворобам в залежності від видового складу (в господарстві любої власності, селі, районі, області). Вказати можливі причини виникнення внутрішніх хвороб тварин, акушерсько-гінекологічних, хірургічних хвороб.

 

6

< >Огляд літератури.

У цьому розділі курсової роботи студент повинен зробити детальний аналіз літературних даних по захворюванню (з обов’язковим вказанням авторів та року видання). Посилання роблять за загально прийнятою схемою (див додаток).

Необхідно опрацювати не менше 10 джерел інформації (журнали, книжки, тематичні збірники та ін.).

Захворювання описується з обов’язковим описанням розділів: назва та характеристика препарату, причини виникнення хвороби, патогенез, клінічні симптоми, патолого-анатомічні зміни, лікування (з вказанням антидотів) та профілактика цього захворювання.

< >Історія хвороби №_____

№ ставиться відповідно номера у щоденнику практики. Далі історія хвороби пишеться відповідно розробленої схеми.

< >1.1. Реєстрація тварини

Registratio. Реєстрацію хворої тварини проводять на основі даних опитування влас­ника, обслуговуючого персоналу або лікаря-ординатора, пред’явленних документів, а також результатів огляду тварини.

Ветеринарна клініка___________________________________________________

Вид тварини___________________________Стать__________________________

Кличка або інвентарний номер__________________________________________

Вік___________________________ Маса тіла______________________________

Порода________________________Масть_________________________________

Окрас_________________________Ознаки________________________________

Власник тварини______________________________________________________

Адреса власника тварини_______________________________________________

 

7

____________________________________________________________________

Дата захворювання «________»__________________ _________ р.

Дата надходження до клініки «________»__________________ _________ р.

Дата вибуття з клініки «________»__________________ _________ р.

Термін перебування у клініці ___________________________________________

ДІАГНОЗ: попередній _________________________________________________

при послідуючому нагляді ____________________________________

Ускладнення хвороби__________________________________________________

Кінець хвороби_______________________________________________________

одужання, покращення стану, вибракування, загибель, перехід хвороби у хронічну форму

Куратор_____________________________________________________________

Прізвище, ім’я, по батькові куратора, курс, група

< >1.2. Анамнез

Анамнез (від грецьк. Anamnesis – пригадування, спогади) - попе­редні дані про хвору тварину зі слів власника, обслуговуючого персоналу або лікаря-ординатора.

Ретельно зібраний і вдумливо проаналізований анамнез в деяких випадках має вирішальне значення для постановки діагнозу. Анамнез складається з двох частин. Перша з них – анамнез про життя тварини (anamnesis vitae), друга - анамнез про хворобу (anamnesis morbi).

Анамнез про життя тварини (anamnesis vitae) – включає дані до захворювання тварини (умови утриман­ня і догляду за твариною, якість кормів, годівлю і водопій, використан­ня тварини у господарстві, походження її та інші дані, які допомогають у постановці діагнозу).

При з’ясуванні умов утримання лікар розпитує про приміщення, якість підлоги, вентиляції, покрівлю, освітлення, наявність підстилки, методи прибирання гною, з’ясовує деякі параметри мікроклімату: темпе­ратуру в приміщенні, концентрацію шкідливих газів, освітленість, швидкість руху повітря, мікробну забрудненність, наявність родильних відділень, профілакторіїв, їх місткість. Важливо також знати про мо­ціон тварин (пасивний, активний, систематичний, періодичний).

Збираючи дані про годівлю, з’ясовують загальну забезпеченість гос­подарства кормами, їх фізичний стан і хімічний склад, умови зберіган­ня кормів і санітарний стан кормосховищ, водойм, води для пиття, спо­сіб напування (автонапувалки чи ручне подавання води), якість води. Треба пам’ятати, що при стійловому утриманні тварин причиною отруєнь можуть бути корми не тільки при забрудненні їх отруйними рослинами, але і при зіпсуванні кормів при гнитті та ураженні пліснявими грибами.

Далі слід проаналізувати збалансованість раціонів по поживним і біологічно-активним речовинам, структуру раціону. Доцільно з’ясувати технологію підготовки кормів, умови їх зберігання, розпорядок дня тварин, випасання і стан пасовищ, ретельно збираючи дані про всі зміни у годуванні.

Аналіз годівлі тварин має надзвичайно важливе значення, оскільки нестача, а в деяких випадках і надлишок поживних та біологічно актив­них речовин у раціонах тварин є причиною мінерального розладу, при наявності якого у тварин зустрічаються випадки отруєнь у результаті поїдання мінеральних добрив, що не відносяться до отрутохімікатів. Отруєння можливі у результаті злизування зі стін та інших предметів отруйних фарб, що нагадують своїм смаком кухонну сіль.

При отруєннях екзогенними отрутами причина хвороби очевидна, але шляхи надходження отрути до організму можуть бути різні. Тому треба розпитати про наявність чи відсутність отрут у вигляді отрутохімікатів у даному господарстві, у власника, тощо. Сюди відносяться препарати фтора, барія, миш’яку, ртуті, міді, інсектициди, фунгіциди, гербіциди, а також деякі мінеральні добрива.

Останнім часом у тваринництві дуже часто застосовують сполуки аміаку (сечовина та ін.), неправильне їх застосування призводить до отруєння.

У травоїдних тварин часто отруєння виникають внаслідок поїдання отруйних рослин, частіше це буває у весняний період, коли тварини після стійлового утримання стають менш розбірливі при поїданні зелених рослин.

 

8

У етіології отруєнь не треба забувати і про можливість зловмисного введення токсичних речовин у організм тварин, а також бажання приховати помилки у застосуванні сильнодіючих речовин з лікувальною ціллю.

На виникнення і розвиток деяких отруєнь впливає експлуатація тварин, їх продуктивність, термін вагістності, перебіг родів, стан новонарод­женого молодняку і т. п.

Необхідно також з’ясувати епізоотичну ситуацію у даному господар­стві чи регіоні. Санітарний стан господарства, строки проведення щеп­лення, різних діагностичних досліджень, їх результати. Така інформа­ція є необхідною і важливою для встановлення діагнозу хвороби.

Анамнез про хворобу (anamnesis morbi) охоплює період з моменту захворювання тварини і до часу дослідження.

В анамнезі хвороби з’ясовують дату і обставини захворювання твари­ни, про перенесені раніше хвороби, перші симптоми захворювання та ті, що з’явилися у подальшому, наявність інших хворих тварин на фермі з подібними симптомами, чи надавалась тварині терапевтична допомога, хто лікував, які препарати застосовував, спосіб введення, їх лікувальна ефективність.

Збираючи анамнестичні дані, лікар повинен одночасно здійснювати загальний огляд тварини, що спонукає задавати додаткові запитання для встановлення помічених змін.

< >2. Власне дослідження

< >2.1. Загальне обстеження

Після реєстрації та збору анамнестичних даних куратор проводить дослідження загального стану тварини, яке полягає у вимірюванні тем­ператури тіла, підрахуванні пульсу та кількості дихальних рухів за 1 хвилину, визначенні габітусу, стану волосяного покриву, шкіри, підшкірної клітковини, видимих слизових оболонок, поверхневих лімфатичних вузлів.

2.1.1. Визначення габітусу

Габітус – це зовнішній вигляд тварини, який визначають за сукуп­ністю ознак: загальний стан тварини, положення тіла у просторі, вгодо­ваність, конституція, будова тіла.

 

9

2.1.2. Дослідження стану волосяного покриву, шкіри і підшкірної клітковини

При дослідженні шкіри вивчають фізіологічні властивості шкіри – колір, еластичність, вологість, запах, температуру, характер їх порушень і виявляють патологічні зміни шкіри і підшкірної клітковини (порушення цілісності шкіри, збільшення об’єму, шкірні висипи).

При дослідженні волосяного покриву звертають увагу на його довжину, густоту, рівномірність, блиск, міцність утримання у шкірі, вологість, еластичність і колір.

2.1.3. Дослідження слизових оболонок

Дослідженню видимих оболонок надається велике значення, оскільки за їх змінами можна зробити висновок про стан газообміну в легенях, обміну білірубіну при хворобах печінки і розвитку гемолітичних проце­сів, стан кровотворення і кількісні зміни в складі крові.

При загальном дослідженні обмежуються оглядом кон’юнктиви, слизових оболонок носа, рота, піхви. Звертають увагу на колір, вологість, припухання, нашарування, цілістність.

2.1.4. Дослідження лімфатичених вузлів

Діагностичне значення дослідження лімфатичних вузлів полягає у тому, що при розвитку патологічних процесів в них з потоком лімфи із найблищих запальних вогнищ надходять токсини, продукти запалення та мікроорганізми. При місцево перебігаючому запальному процесі уражаються регіональні лімфатичні вузли, а при інфекційних захворюваннях – більшість лімфатичних вузлів організму.

Звертають увагу на розмір, рухомість, болючість, консистенцію, ха­рактер поверхні вузлів, температуру шкіри над ними.

< >2.2. Обстеження окремих органів та систем організму

При дослідженні систем організму студент повинен вказати які методи використовувались і які при цьому були отримані результати, при необхідності проводить спеціальні та лабораторні дослідження.

2.2.1. Дослідження серцево-судинної системи

Досліджують серцевий поштовх (місце, силу, поширеність і характер), межі серця, виявляючи характер перкуторного звуку, зони абсолютної і відносної тупості, чутливість, тони серця, звертають увагу на наявність чи відсутність шумів. При виявленні сторонніх звуків (шумів серця) визначають їх походження, характер, час виникнення.

При дослідженні периферичних судин звертають увагу на артеріальний пульс (частота, ритм, сила пульсової хвилі, наповнення, напруження артеріальної стінки, ступінь наповнення вен, особливості венозного пульсу). При виявленні змін проводять функціональні дослідження стану серцево-судинної системи.

2.2.2. Дослідження дихальної системи

При дослідженні системи дихання дотримуються наступній послідовності: дослідження дихальних рухів, дослідження кашлю і верхніх дихальних шляхів, огляд, пальпація і перкусія грудної клітини, додаткові методи дослідження.

Визначають частоту, глибину, тип, симетричність, ритм дихання, наявність задишки, кашлю (при виявленні задишки і кашлю дають цим патологічним змінам повну характеристику).

Досліджують ніс (носові витікання, отвори і слизові оболонки), гортань, трахею, грудну клітину, встановлюють фізіологічні показники та патологічні відхилення.

При необхідності досліджують функціональний стан дихальної системи.



 

 
Top! Top!