Помощь в учебе и работе
Главная Инструкции по технике безопасности Інструкція по безпеки праці - лабораторних і практичних занять
 
 

Інструкція по безпеки праці - лабораторних і практичних занять Печать E-mail

Інструкція по безпеки праці - лабораторних і практичних занять.

1.1. ІНСТРУКТАЖ ІЗ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ

Загальні вимоги безпеки праці

1. До лабораторних і практичних занять студенти допускаються після проведення з ними інструктажу, ознайомлення з правилами поведінки в умовах виробництва, господарства, аудиторіях, манежах і операційній та з порядком виконання роботи, методами фіксації тварин.

2. Студенти повинні знати й дотримуватися правил особистої гігієни, підтримувати в чистоті робоче місце, обладнання, чистоту рук, обличчя та взуття.

3. Заходити в аудиторії, манеж і операційну слід з дозволу викладача або лаборанта чи ординатора.

4. Виконувати завдання занять можна лише з дозволу викладача.

5. В аудиторіях, манежах, операційній і тваринницьких приміщеннях забороняється їсти, пити воду, курити, користуватися вогнем, бігати та кричати.

6. В аудиторії, манежі, тваринницькі приміщення та операційну забороняється заходити у верхньому одязі, без халата та шапочки, заносити одяг, класти його під столи, на обладнання, вішати на стіни.

7. Небезпечними та шкідливими, що можуть спричинити травмування студентів під час робіт, є електричний струм, що використовується в приладах та освітлювальній мережі; хімічні реактиви, інструменти, лабораторний посуд, кріогенна апаратура з рідким азотом і тварини, які використовуються для проведення занять.

8. Студенти повинні знати і дотримуватись основних правил пожежної безпеки.

9. Староста групи повинен стежити за дотриманням студентами правил безпеки та дисципліни.

10. При виявленні зіпсованого обладнання, приладів, інструментів, посуду, при порушенні правил безпеки іншими студентами, аварії, травмуванні потрібно негайно повідомити викладача. Співробітники кафедри забезпечують безпечні умови роботи для решти студентів, потерпілим подають першу допомогу, а при необхідності звертаються в медпункт або викликають швидку медичну допомогу.

11. Перед початком виконання роботи студент повинен знати:

– правила користування приладами, обладнанням, інструментами;

– порядок виконання роботи;

– правила безпечного користування лабораторним посудом, хімічними реактивами, рідким азотом;

– правила надання першої медичної допомоги.

Вимоги безпеки праці перед початком занять

– перед початком занять необхідно: одягнути халат і шапочку, зайняти робоче місце;

– оглянути робоче місце, столи, стільці, обладнання, посуд, інструменти і прилади, які будуть використовуватися під час роботи; переконатися в їхній цілісності та справності;

– оглянути електричні розетки, вимикачі, електропроводку; переконатися в їхній цілісності та справності перед вмиканням;

– ознайомитися з правилами проведення роботи, завести і зафіксувати у станку тварину.

Вимоги безпеки праці під час занять та в умовах виробництва

1. Розпочинати досліджувати тварину можна з дозволу викладача.

2. Перед виконанням завдання слід переконатися в надійності фіксації тварини.

3. При виконанні завдання потрібно дотримуватися правил поводження із тваринами, не робити різких рухів і грубих окликів.

4. При надмірному неспокої тварини необхідно припинити виконання завдання, заспокоїти її.

5. До великої рогатої худоби потрібно підходити збоку, розмовляючи з нею, заспокоїти її погладжуванням шкіри шиї, лопатки і за вухами.

6. Для фіксації великої рогатої худоби здавлюють носову перегородку пальцями, щипцями або фіксують тварину утримують за роги, носове кільце, накладають петлі із мотузки на тазові кінцівки.

7. До коней з обережністю підходять спереду і збоку (краще – з лівого). Підійшовши до голови, беруть лівою рукою за вуздечку, а правою погладжують шию, що заспокоює коня.

8. Біль у коней відволікають дерев’яною закруткою, накладаючи її на верхню губу або на вушну раковину. Можна використовувати металевий затискувач для стискування губи. Коней фіксують підняттям грудної або тазової кінцівки, фіксацією двох тазових кінцівок одночасно за допомогою парувальної шлеї або мотузки довжиною 4–5 метрів.

9. Собакам і котам одягають намордник або фіксують щелепи тасьмою.

10. При лабораторних дослідженнях використовують лише реактиви з етикетками або написами.

11. Луги, кислоти та інші реактиви набирають піпеткою з грушею або автоматичною піпеткою. Забороняється їх засмоктувати в піпетку ротом.

12. При використанні для дослідження і лікування тварин електричних приладів їх необхідно заземлити.

13. Слід бути уважним, дотримуватися дисципліни, підтримувати порядок і чистоту на робочому місці, де мають бути лише необхідні матеріали, прилади та інструменти.

14. Приймаючи хвору тварину, необхідно з’ясувати епізоотологічний стан господарства (щодо сказу, лейкозу, сибірки, бруцельозу та ін. хвороб).

15. При прийомі хворих собак слід вимагати від володаря пред’явлення паспорта на нього. У випадку відсутності в ньому запису про прививку проти сказу приймати тварину забороняється.

16. При роботі з тваринами, підозрілими в захворюваннях, спільних для тварин і людини (анаеробна інфекція, бруцельоз, лейкоз та ін.), потрібно використовувати клейончасті фартухи, гумові чоботи і гінекологічні рукавиці.

17. Перед дослідженням норовистої тварини їй необхідно ввести нейролептики. Операції слід виконувати з обов’язковим використанням анестезуючих речовин або наркозу.

18. Фіксуючи голову тварини в стоячому положенні, студент повинен знаходитись збоку на відстані витягнутих рук.

19. Вести норовистих коней необхідно на розтяжці силою двох студентів, а бугаїв або буйних баранів – на водилі.

20. Фіксацію тварини на операційному столі або на підлозі в лежачому положенні слід виконувати на відстані витягнутих рук, знаходячись поза зоною руху незафіксованих кінцівок.

21. Перед початком роботи потрібно перевірити стан шкірного покрову своїх рук (рани, подряпини та ін.). При необхідності провести обробку і використати хірургічні або гінекологічні рукавиці.

22. Досліджуючи статеві органи і молочну залозу у коней, необхідно використовувати шлейку або підняти передню кінцівку досліджуваної сторони.

23. Проводячи ректальне дослідження корів, необхідно перебувати за межами зони руху задніх кінцівок.

24. Для фіксації тварин під час курації залучаються інші куратори.

25. При наданні рододопомоги великим тваринам необхідно слідкувати за поведінкою породіллі з метою попередження травми руки, введеної в родові шляхи, при руху або падінні тварини.

26. При фетотомії всі ріжучі інструменти слід застосовувати обережно, під контролем руки, попереджаючи травмування стінки родового каналу і рук оперуючого.

27. Після надання допомоги тваринам з анаеробною і гнилісною інфекцією (мацерація плода, затримка посліду, ендометрит, абсцес або флегмона вим’я та ін.) рештки плода, послід, ексудат, тампони та інший матеріал необхідно зібрати й утилізувати; провести дезінфекцію приміщення, фартухів, рукавиць і ретельно обробити руки.

28. Студенту забороняється самовільно відлучатися з місця проведення лабораторних і практичних занять в аудиторії, манежі, стаціонарі, на тваринницькій фермі, м’ясокомбінаті або на пункті штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

29. Під час роботи студентів на тваринницькій фермі забороняється без обслуговуючого персоналу заходити в денники, стійла або клітки, де утримуються жеребці, бугаї, барани, кнурі або підсисні свиноматки.

Техніка безпеки праці при роботі з рідким азотом

1. Рідкий азот належить до кріогенних рідин; температура кипіння його становить –196 °С. При порушенні правил техніки безпеки при роботі з рідким азотом можуть виникнути такі небезпечні ситуації:

– вибух посудини Дюара;

– конденсація на охолоджених рідким азотом поверхнях посудини кисню повітря і загорання при контакті з горючими матеріалами;

– запаморочення, непритомність або задуха при зниженні вмісту кисню в повітрі до 16 %;

– обморожування відкритих частин тіла при контакті з рідким азотом.

2. Зберігати та транспортувати рідкий азот дозволяється лише в спеціальних ємкостях – посудинах Дюара. У рідкому азоті завжди присутня частка рідкого кисню. При нагромадженні його в посудинах Дюара до 16 % і більше така рідина стає вибуховонебезпечною. Тому необхідно контролювати вміст кисню газоаналізатором типу ГХП-3. Закривати посудину Дюара потрібно тільки спеціальними пробками та кришками. При транспортуванні посудина Дюара має бути зафіксована у вертикальному положенні і заповнена наполовину. Слід також виключити її падіння або удари. Дозаправка посудини рідким азотом має проводитися під тиском 0,5 атм, а заправка порожніх – при тиску 0,3 атм.

3. Під час заправки посудини Дюара азотом забороняється заглядати в її горловину через небезпеку можливого викиду азоту.

4. Забороняється розміщувати посудини Дюара біля нагрівальних та вогненебезпечних приладів, занурювати в рідкий азот теплі чи гарячі предмети, використовувати пошкоджені посудини.

5. Студенти при роботі з рідким азотом повинні користуватись захисними окулярами, халатом та шкіряними рукавицями.

6. Приміщення, де розташовані посудини Дюара, мають бути забезпечені приливно-витяжною вентиляцією.

7. У випадку виникнення в людини запаморочення або непритомності потрібно негайно винести потерпілого на повітря, а приміщення добре провентилювати.

8. При потраплянні рідкого азоту на відкриті ділянки тіла слід негайно кілька разів залити його холодною проточною водою.

Правила техніки безпеки праці при роботі з плідниками

1. До роботи з бугаями і жеребцями допускаються особи не молодші 18 років. Забороняється працювати з плідниками особам з фізичними вадами, вагітним жінкам і тим, які мають дітей віком до року.

2. Особи, які працюють із плідниками, проходять медогляд і повинні бути проінструктовані, навчені й атестовані з правил техніки безпеки.

3. Забороняється загромаджувати проходи для переміщення плідників, стояти на їх шляху, курити і використовувати речовини на робочому місці з сильним запахом, виконувати роботу без спецодягу, допускати до роботи осіб у нетверезому стані, залишати без освітлення місце перебування плідників.

4. Поводження з бугаями має бути спокійним, впевненим і обережним.

5. Бугаям зі злим норовом на роги накручують дерев’яні пластинки, одягають наочники, а на стійлі вивішують табличку з попередженням.

6. Виводити бугаїв необхідно на палці-водилі. З цією метою бугаю дають із рук ласий корм, беруть його за носове кільце і обережно приєднують карабін палки.

7. Якщо під час проводки бугай проявляє агресивність чи б’ється, прояв агресивності гальмують прокручуванням палкою носового кільця. Бугаїв зі злим норовом виводять два скотарі на двох палках-водилах урозтяжку.

8. У манежі повинна бути обладнана захисна огорожа із вертикальних 75–100 міліметрових металевих труб на відстані 1 м від стіни з проміжком між трубами 40 см. Нижній кінець труб на 50 см бетонується, а над підлогою вони мають виступати на 1,5 м. Для техніка загорожа обладнується вздовж головної частини станка, а для допоміжного персоналу – з лівого боку.

9. Заводять плідників у транспортні засоби і виводять із них при денному світлі доглядачі-скотарі. На автомобілях борти повинні мати додаткову решітку висотою не менше 100–110 см. Тварин прив’язують до переднього борта автомобіля, а бугаям зі злим норовом вводять транквілізатори.

Вимоги безпеки праці після закінчення занять

Після закінчення заняття необхідно дотримуватись таких вимог:

– вивести тварину в станок, де вона утримується;

– навести порядок на робочому місці, поставити столи та стільці на місце, закрийте вікна та кватирки;

– вимкнути електричні прилади та обладнання, закрити крани на водопроводах;

– скласти обладнання, прилади та інструменти у відповідне місце;

– зняти спецодяг, вимити з милом руки;

– вимкнути в аудиторії чи манежі освітлення.

Вимоги інструкції є обов’язковими для виконання студентами, які проходять лабораторні і практичні заняття в аудиторіях, манежах, операційній кафедри акушерства і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин та в умовах виробництва.

Невідкладна медична допомога

Ушиб – це закрите одиничне або численні ушкодження м’яких тканин. Виникає при ударі тупим предметом або падінні на тверду поверхню.

Допомога: Холод на місце ушкодження, тиснуча пов’язка, за показанням – іммобілізація ушкодженої частини тіла.

Розтяг зв’язкового апарату виникає при ударі, падінні, перерозгинанні тощо.

Допомога: Холод на місце ушкодження, туга бинтова пов’язка або іммобілізація.

Рана – це порушення цілісності шкіри або слизових оболонок, нерідко з ушкодженням тканин, що знаходяться глибше.

Допомога: Зупинка кровотечі, обробка 5 %-ним спиртовим розчином йоду, накладання асептичної пов’язки.

Вивих кінцівок – це зміщення суглобових кінців кісток.

Перелом кінцівок – це порушення цілісності кістки за довжиною.

Допомога При вивиху і переломі: іммобілізація ушкодженої кінцівки, знеболення, госпіталізація у травматологічне відділення.

Електротравма – це ураження людини електричним струмом.

Допомога: якомога швидше припинення дії електричного струму. При цьому слід вимкнути рубильник або відвести від потерпілого дріт за допомогою сухої палиці, дошки.

Після звільнення потерпілого від дії струму при непритомності, відсутності дихання, пульсації на магістральних судинах приступають до реанімації.

Відмороження – це місцеве ушкодження тканин, спричинене впливом на них низької температури. При відмороженні легкого ступеня виконують обережний масаж уражених ділянок, якщо є пухирі накладають асептичну ватно-марлеву пов’язку.

Опік – це ушкодження тканин у результаті впливу термічних, хімічних і електричних факторів. При опіках з потерпілого передусім необхідно зняти обгорілий одяг. Частини одягу, що прилипли до обпаленої поверхні тіла, не відривають, а обрізають навколо. На місце опіку накладають асептичну пов’язку, при обширних опіках потерпілого загортають у стерильне простирадло.

Кровотеча. Для артеріальної кровотечі характерне витікання крові яскраво-червоного кольору пульсуючим струменем, для венозної – повільне витікання крові темно-червоного кольору. При капілярній кровотечі кров витікає краплями.

Початковим прийомом, який дозволяє зменшити крововтрату, є стиснення судини пальцем у рані або вище від місця ушкодження. Стиснути судину можна пальцями або фіксацією кінцівки в максимально зігнутому положенні.

Тугу тампонаду рани роблять стерильним марлевим тампоном із наступним накладанням тиснучої пов’язки.

Якщо за допомогою простих методів спинити артеріальну кровотечу не вдається, джгут накладають вище від рани, недалеко від її краю. Перед накладанням джгута шкіру захищають прокладкою з будь якої тканини. Джгут затягують до припинення кровотечі. Обов’язково фіксують час накладання джгута.

Хімічні опіки. При попаданні на шкіру неорганічних кислот або лугів уражену шкіру і слизові оболонки необхідно негайно обмити великою кількістю холодної проточної води (10–15 хв). Услід за промиванням опікової поверхні розпочинають хімічну нейтралізацію агента (кислоти нейтралізують 3 %-ним розчином натрію гідрокарбонату, а луги – 1–3 %-ним розчином оцтової, лимонної або борної кислоти).

Непритомність – це раптове короткочасне затьмарення свідомості, зумовлене гострою ішемією головного мозку.

Хворого кладуть із трохи опущеною головою і піднятими ногами (щоб посилити поступання крові до головного мозку), звільняють від тісного одягу, зігрівають грілками кінцівки, збризкують обличчя і груди холодною водою, розтирають ноги і руки, дають понюхати ватний тампон, змочений розчином аміаку (нашатирного спирту).

Якщо непритомність не зникає, негайно здійснюються заходи для підтримання дихання і кровообігу у такій послідовності:

1) забезпечення прохідності дихальних шляхів і застосування штучної вентиляції легень, методом із рота в рот або з рота в ніс;

2) укладення потерпілого на спину на тверду поверхню;

3) здійснення непрямого масажу серця в поєднанні із штучною вентиляцією легень.

Під шию хворого для розгинання голови підкладають одну руку, двома пальцями другої руки, покладеної на лоб, затискують ніс, після цього роблять глибокий вдих і, щільно обхопивши рот хворого, вдувають повітря. Правильність вдування контролюють за рухами грудної клітки. Видих відбувається пасивно, коли ніс і рот відкриті.

Якщо штучну вентиляцію легень роблять через ніс, рот хворого закривають, притиснувши нижню щелепу. Той, хто подає допомогу, обхоплює ніс губами і робить вдування повітря. Цю процедуру застосовують у тих випадках, коли щелепи хворого щільно стиснуті або коли є травми губ, рота, нижньої щелепи.

Найпростішим і ефективним способом відновлення кровообігу є масаж серця з одночасною вентиляцією легень (на сприятливий прогноз можна сподіватися, коли масаж серця розпочато не пізніше як через 4 хв з моменту раптового припинення кровообігу).

Хворого кладуть на спину на тверду поверхню (на підлогу), розстібають або розрізають одяг, який стягує груди і живіт. Той, хто подає допомогу, стає на коліна збоку від потерпілого, ударяє кулаком із висоти 30 см точно в середню частину грудини, потім накладає кисть однієї руки на межі нижньої і середньої третини грудини, а кисть другої руки – зверху, упоперек першої.

Ритмічними поштовхами натискують на грудину, добиваючись зміщення її до хребта на 4–5 см. Під час масажу серця в дорослих потрібно використовувати й масу свого тулуба – для цього (руки мають бути випростані в ліктьових суглобах).

Після кожного поштовху руки не забирають із грудини, але натискування повністю припиняють – для того щоб грудна клітка повернулася у вихідне положення. За часом періоди стискання і розслаблення повинні бути однаковими. Кількість поштовхів має становити 60–80 за 1 хв.

Коли серцево-легеневу реанімацію робить одна особа, після кожних 2–3 вдувань повітря слід зробити 10–15 надавлювань на груднину.

Якщо ж реанімацію виконують дві особи, одна із них проводить штучну вентиляцію легень, а друга – непрямий масаж серця (після одного вдування повітря роблять 4–5 натискувань на грудину). Правильність масажу серця контролюється за наявністю пульсових поштовхів на сонній або стегновій артерії, синхронних із натискуванням на грудину.

Ефективність заходів серцево-легеневої реанімації визначається за такими ознаками: 1) звуження зіниць; 2) поява пульсу; 3) відновлення тонусу повік; 4) наявністю спонтанних дихальних рухів гортані; 5) поступове відновлення кольору шкіри і слизових оболонок.

Через кожні 2 хв проведення серцево-легеневої реанімації на кілька секунд переривають – для контролю появи пульсу.

Масаж серця і штучну вентиляцію легень слід продовжувати до відновлення діяльності серця і дихання.

Необхідно пам’ятати, що вміння вчасно надати першу медичну допомогу є обов’язком кожного, а для надання кваліфікованої медичної допомоги потрібно відразу ж викликати швидку допомогу.

2.1. ІНСТРУКТАЖ ІЗ КУРАЦІЇ

Мета заняття. Систематизація самостійної роботи студента на основі досвіду роботи клініки акушерства і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

Лікарське мислення у студента формується під час курації (curatio, onis - турбота, лікування). Спільні з викладачем і ординатором дослідження тварини, збір анамнезу, спостереження симптомів та ознак, постановка діагнозу, визначення прогнозу і вибір методу лікування дозволяють студенту узагальнювати теоретичні знання й набувати практичних навичок лікаря ветеринарної медицини.

Курація виконується на хворих тваринах із ближніх господарств або тваринах, що належать жителям міста. Вона може проводитися в умовах стаціонару, амбулаторно або за місцем їх утримання.

При роботі з тваринами з господарств чи місцевостей, неблагополучних щодо інфекційних та інвазійних захворювань звертають увагу на заходи профілактики, виконання обмежень або карантинних заходів і дотримуються їх. У випадку клінічного прояву особливо небезпечних інфекційних хвороб (сказ, лейкоз та ін.) в умовах ферми колективного чи приватного господарства проведення курації категорично забороняється.

Назва історії хвороби відображає повне визначення кінцевого діагнозу. Обов’язковим є уточнення виду тварини. У практиці акушерства частіше реєструються такі діагнози:

- акушерські: “Виворіт піхви (матки) у корови”, “Аборт із затриманням посліду в корови”, “Спазм шийки матки в …”, “Скручування матки вліво у корови”, “Слабкі перейми і потуги у …”, “Затримання посліду в …”, “Звуження каналу шийки матки у …”, “Крупнопліддя”, “Нижня позиція, (черевне передлежання, заворот голови на спину) плода у корови”, “Субінволюція матки в корови”, “Післяродовий (гнійно-катаральний) ендометрит у …”, “Гнійно-катаральний (серозний) гострий мастит задніх часток вим’я у корови”;

- гінекологічні: “Гіпофункція яєчників у корови”, “Гіпотонія (атонія ) матки в корови”, “Анафродизія у …”, ”Кіста жовтого тіла лівого яєчника в корови”, “Прихований (гнійно-катаральний) ендометрит у …”;

- андрологічні: “Доброякісне новоутворення на головці статевого члена у …”, “Статева імпотенція у…”, “Збочення статевих рефлексів у…”, “Зниження якості сперми у…”.

Загальні відомості про історію хвороби

Історія хвороби є основним клінічним документом про проведену з пацієнтом роботу. Вона складається на основі щоденних досліджень, маніпуляцій і самостійних висновків куратора про конкретне захворювання в певного пацієнта. Для її написання необхідним є ведення щоденника, вивчення даних літератури.

Курація одного пацієнта проводиться двома студентами 4-го курсу ( третього року навчання ступеневої підготовки), призначеними ординатором. Як виняток, при трудомісткій роботі (кесарів розтин у корови та ін.) для курації можуть призначатися три студенти. Тривалість курації визначається її ефективністю; вона може тривати від 2-3 до 10-12 днів. При необхідності продовження курсу лікування (більше 10-12 днів) проводиться заміна кураторів.

В історії хвороби відображаються реєстрація, результати досліджень тварини при надходженні в клініку, перебіг хвороби і лікування, висновок і список використаної літератури.

Особливістю історії хвороби з акушерства і гінекології є те, що в розділі “Дані досліджень тварини при надходженні в клініку” детально викладаються результати не тільки акушерського і гінекологічного досліджень, а й молочної залози. І, навпаки, при патології молочної залози відображається результат акушерського чи гінекологічного дослідження.

Дані, на підставі яких поставлено діагноз і прогноз, обрано план і методи лікування тварини, повинні бути логічно пов’язаними і обгрунтованими.

До історії хвороби додається графік температури, пульсу, дихання і дані лабораторних досліджень крові, сечі, молока, калу, рентгенограми, сонографічні знімки, опис гістохімічного аналізу новоутворень. В якості ілюстрацій використовують фотокартки, слайди, малюнки.

Протягом 10-12 днів після закінчення курації остаточно оформлена історія хвороби повинна бути представлена для перевірки.

Якщо під час курації настає смерть пацієнта, то куратори повинні взяти участь у розтині трупа, оформити і додати до історії хвороби протокол патолого-анатомічного розтину.

Керівник курації (ординатор) зобов’язаний контролювати правильність проведення обстеження і лабораторних досліджень, допомагати студентам у постановці діагнозу, призначенні і проведенні лікування, вказувати на необхідність дотримання правил техніки безпеки при роботі з тваринами, підписувати рецепти, які виписують куратори, допомагати в підборі навчальної і додаткової літератури, проводити консультації за матеріалами курації, перевіряти історію хвороби, давати розгорнуту рецензію й організовувати публічний захист.

У розділ “Реєстрація” вносять реєстраційні дані про пацієнта та анамнез відповідно до форми історії хвороби.

У розділ “Дані дослідження тварини при надходженні в клініку” Вносяться такі показники: температура, частота пульсу і дихання та зміни загального стану, шкіри, слизових оболонок, лімфовузлів, систем органів кровообігу, дихання, травлення, органів руху та нервової системи; раціон годівлі з коротким аналізом, обгрунтування акушерського, гінекологічного чи андрологічного діагнозу, результати дослідження молочної залози в самок, діагноз і план лікування.

Розділ “Перебіг хвороби і лікування” Містить інформацію про реалізацію плану лікування та її результати.

Самостійний вибір плану лікування тварин для куратора є досить складним, тому його складають спільно з керівником курації. З поміж різноманітних засобів необхідно вибрати відповідно до симптомів і ознак, ступеня ураження, функціонального стану організму, патогенезу хвороби та етіологічних передумов відповідний (і) метод (и) лікування. Крім об’єктивних передумов, вибір плану лікування залежить також від особливостей спеціаліста, його навиків, досвіду роботи, знань суміжних дисциплін, виробленого стереотипу, наявності ліків.

Для прикладу можна навести наступний план лікування корови з поставленим акушерським діагнозом “Спазм шийки матки в корови”:

1. Зняти перейми і потуги.

2. Застосувати консервативні методи розкриття шийки матки.

3. Виконати кесарів розтин у випадку нерозкриття шийки матки.

Обраний курс лікування може доповнюватися, але основа його повинна неухильно витримуватися протягом встановленого часу.

Наприклад, однократне внутрішньоаортальне введення розчину новокаїну може бути малоефективним, а після другої ін’єкції помітним буде покращання стану або одужання тварини при ендометриті чи маститі. Комбінації в застосуванні фармакологічних засобів вимагають урахування їх сумісності, синергізму, прояву нової дії. Дотримуючись загального принципу застосування лікарських засобів, необхідно враховувати конкретні показання для їх використання.

Рекомендовані утримання і дієта призначаються з вказівкою точних їх параметрів, у тому числі і часу.

У розділі “Перебіг хвороби і лікування” необхідно чітко і коротко сформулювати прийоми лікування, навести рецептурні прописи застосованих лікарських речовин, вказати на особливості утримання пацієнта і дієти.

Перший запис має узагальнювати всі зміни у тварини, за якими поставлено остаточний діагноз. У наступні дні записують лише зміни початкового стану, уникаючи загальних визначень (“стан поліпшився, залишився без змін” і т. д.). Потрібно мати на увазі те, що дані початкового і наступних записів повинні мати логічний зв’язок. Наприклад, у перший день куратор відмічає 5-6 ознак захворювання, під час курації зникають 2-3 ознаки, а останній запис в історії свідчить про те, що тварина одужала. Зрозуміло, що послідовність у такому випадку порушена і викликає сумнів щодо одужання тварини.

Якщо при хронічному перебігу зміни не помітні, то їх слід реєструвати в день появи. Проте зловживати цим положенням не слід, тому що при додаткових питаннях на захисті може з’ясуватися, що куратор їх просто не помітив при первинному дослідженні.

В останній день курації слід зробити запис про те, що курація закінчилася (тварина одужала, знаходиться на стадії одужання і передана для подальшого лікування кураторам…, загинула і т. д.), описати стан тварини в день виписки, рекомендації щодо подальшого лікування (при необхідності), поради щодо утримання, експлуатації і профілактики рецидивів хвороби. У ході курації за відповідний день можна наводити результати дослідження крові, сечі, калу. Ілюстрації краще винести у висновок.

“Висновок” - це частина історії хвороби, яка є роздумами куратора з приводу конкретного захворювання в пацієнта. Для його складання рекомендується використовувати додаткову літературу і проводити аналіз отриманих даних у динаміці їх розвитку. Складові частини висновку наведені в кінці історії хвороби і повинні в повному обсязі описуватися кожним куратором індивідуально.

Список використаної літератури містить опрацьовані куратором і відображені в тексті джерела вітчизняних і зарубіжних авторів. Літературні джерела нумерують арабськими цифрами і розміщують в алфавітному порядку. При розміщенні джерел в алфавітному порядку або за черговістю використання в тексті (ГОСТ – 7.1.84) спочатку поміщаються вітчизняні, а потім зарубіжні джерела. Відомості про літературні джерела повинні включати прізвище автора в називному відмінку, потім його ініціали, заголовок книги, місце видання, назву видавництва, рік випуску і сторінки, на яких викладений використаний матеріал. Якщо джерело літератури використане в повному обсязі, то вказують загальну кількість сторінок. При наявності двох-трьох авторів їх прізвища та ініціали пишуть у тій послідовності, у якій вони надруковані на титульному аркуші. Якщо авторів більше трьох, то джерело описують за наступною схемою: назва джерела, ініціали і прізвища перших трьох авторів, слова “та ін.”, місце видання, назва видавництва, рік і сторінки.

Якщо використовують статтю, то наводять прізвище та ініціали автора (ів), точну назву статті, журналу чи збірника, у якому вона надрукована, рік видання, номер тому, випуск, сторінки. Найменування місця видання пишуть повністю в називному відмінку, за винятком скороченої назви міста Києва (К.). Видавництво вказують так, як воно надруковане на титульному аркуші або в скороченому вигляді, рік випуску - тільки цифрами, без додавання слова “рік”, сторінки - арабськими цифрами через тире. Джерела літератури, за виключенням перекладених оглядів, подаються мовою оригіналу.

Наприклад:

1. Алешин Б. В. Гистофизиология гипоталамо-гипофизарной системы.– М., 1971.– С. 34–37.

2. Форми неплідності великої рогатої худоби в умовах Львівської області / Звєрєва Г. І, Сизоненко Ф. Я, Мороз І. Г. та ін. // Тез. доп. і повідомлень ХХІІ наук. конф. за підсумками наук.-досл. роботи інституту за 1965 рік, 25–28 світ. 1966 р.– Львів, 1966.– С. 66–68.

Історію хвороби оформляють на типографських журналах. Матеріал викладають у вигляді рукопису чорнилами (пастою) одного кольору (чорною, фіолетовою або синьою). Ілюстрації (схеми, фотокартки, креслення, графіки і т. ін.) іменуються рисунками. Їх виконують і наклеюють на стандартних аркушах із наскрізною нумерацією.

Додаток починають з нової сторінки, дають йому тематичний заголовок, а вище нього, у правому куті, розміщують слово “Додаток” і арабськими цифрами - порядковий номер.

Протягом 10-12 днів після закінчення курації повністю оформлена історія хвороби повинна бути здана ординатору на перевірку.

Опис історії хвороби повинен бути максимально повним, викладеним в оповідній, а не в стверджувальній чи заперечній формі.

Дати і підписи ставлять у кінці історії хвороби, після списку використаної літератури - у день здачі історії хвороби.

Захист історії хвороби організовує ординатор клінік, приймають – науково-педагогічні працівники, які ведуть заняття в цій академічній групі.

Під час курації і оформлення історії хвороби набуваються лікарські навички роботи з тваринами, оволодіння акушерськими прийомами, що є добрим підгрунтям для виконання дипломної роботи в період виробничої практики.

 

 
Top! Top!